Депозитний ризик (deposit risk) – ризик можливого неповернення повністю або частково депозитних вкладів у зв’язку з банкрутством банку чи іншої фінансової установи. Депозитний ризик пов’язаний із неправильною оцінкою та невдалим вибором банку (або іншої фінансової установи) для здійснення депозитних операцій підприємства.
Випадки реалізації депозитних ризиків трапляються у нашій країні, а й у країнах із розвиненою ринковою економікою. Захист клієнта від втрати депозитного вкладу у разі банкрутства банку (або іншої фінансової установи) здійснюється шляхом страхування депозитних вкладів (deposit insurance). У ряді країн з розвиненою ринковою економікою інтереси вкладників у розмірі певної суми або певного відсотка від суми вкладу автоматично захищені страховими фондами, що централізовано формуються, — у США: Федеральною корпорацією страхування депозитних вкладів (Federal Deposit Insurance Corporation); у Великій Британії: Фондом захисту депозитних вкладів (Deposit Protection Fund) тощо. Подібний фонд існує і в Україні – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
З погляду банку депозитний ризик — це можливість дострокового вилучення вкладником коштів зі свого вкладу. З метою недопущення відпливу вкладів банки застосовують штрафні санкції за дострокове розірвання вкладу або здійснюють перерахунок нарахованих відсотків за відносно невисокою процентною ставкою (як правило, на рівні, який встановлений для коштів до запитання).
Поодинокі випадки дострокового вилучення вкладів не створюють проблем для банківських установ. Але іноді подібні вилучення набувають масового характеру, наприклад, у разі економічної кризи або банківської паніки. У таких випадках депозитний ризик дуже істотно впливає на ліквідність банку. Чим вище у банку питома вага депозитних договорів, що передбачають можливість дострокового вилучення, тим вища ймовірність прояву негативних наслідків депозитного ризику.
Депозитний ризик тісно пов’язаний із іншими банківськими ризиками.
