Бюджетне прогнозування

Бюджетне прогнозування (budgetary forecasting) – обґрунтоване, що спирається на реальні розрахунки припущення про напрямки розвитку бюджету, можливі стани його доходів та витрат у майбутньому, шляхи та терміни досягнення цих станів; невід’ємна частина бюджетного процесу, основа бюджетного планування.

Прогноз будується на:

• ретельному вивченні інформації про стан бюджету на даний момент;
• визначенні відповідно до виявлених закономірностей різних варіантів досягнення передбачуваних бюджетних показників;
• знаходженні внаслідок аналізу найкращого варіанта розвитку бюджетних відносин.

Бюджетне прогнозування орієнтує органи влади на пошук оптимального розв’язання задач, вибір найкращого із можливих варіантів. У процесі бюджетного прогнозування розглядаються різні варіанти бюджетної політики держави, різні концепції розвитку бюджету з урахуванням безлічі економічних та соціальних, об’єктивних та суб’єктивних факторів, що діють на державному та місцевому рівнях, тощо. У цьому безперервність бюджетного прогнозування зумовлює систематичне уточнення бюджетних показників з формування нових даних.

Для складання прогнозів використовуються два підходи: генетичний та нормативно-цільовий. При генетичному підході прогнозування ведеться від сьогодення до майбутнього на основі встановлення причинно-наслідкових зв’язків; при нормативно-цільовому – Визначаються майбутня мета та орієнтири руху до неї за нормативами, досліджуються можливі події та заходи, які необхідно вжити для досягнення в перспективі заданого результату.

Базою для бюджетного прогнозування є:

• прогнози соціально-економічного розвитку країни, її регіонів, муніципальних утворень на період;
• статистична інформація за основними макроекономічними показниками (обсяг та динаміка виробництва валового внутрішнього продукту; темпи інфляції; обсяги виробництва та продажу продукції (послуг); розміри інвестицій в основний капітал за всіма джерелами фінансування, включаючи бюджетні; величина фонду оплати праці; обсяги та зростання прибутку) ;
• прогнози розвитку державного та муніципальних секторів економіки;
• найбільші із намічених стабілізаційних (антикризових тощо) заходів;
• пріоритети соціально-економічної політики;
• передбачувані доходи та витрати суб’єктів господарювання, розмір їх майна, в т.ч. дані про надходження та використання доходів від державного (муніципального) майна;
• обсяг доходів населення;
• дані про виконання бюджетів різних рівнів та ін.

Важливу роль грає зведений фінансовий баланс, що складається на запланований рік і прогнозований період. Він дозволяє уявити в комплексі:

• фінансове становище країни, окремих територій;
• фінансові наслідки реформ;
• можливості здійснення заходів, намічених на перспективу.

Бюджетне прогнозування залежить від якості прогнозу основних показників соціально-економічного розвитку країни, правильності визначення динаміки ринкової кон’юнктури, обґрунтованості передбачуваних змін, стану грошового обігу, курсу національної валюти тощо, тому розробляються кілька варіантів соціально-економічного розвитку в прогнозованому періоді. Аналіз варіантів дозволяє визначати три можливі моделі розвитку економіки: за найбільш сприятливих, середніх та найгірших умов. Ці моделі беруться за основу бюджетних прогнозів, розробки яких вибирається найімовірніший варіант розвитку соціально-економічних процесів у прогнозованому периоде. При цьому враховуються здійснювані державою заходи щодо регулювання економіки (якщо вони проводяться), стимулювання виробництва тощо. Прогнози дозволяють правильно оцінювати тенденції розвитку, що фактично складаються в суспільстві, і можливі наслідки виконання державних цільових програм.

У процесі бюджетного прогнозування використовуються різні методи:

• математичного моделювання;
• індексний;
• нормативний;
• експертні оцінки;
• балансовий та ін.

Метод математичного моделюваннязаснований на застосуванні економіко-математичних моделей, дозволяє врахувати безліч взаємопов’язаних факторів, що впливають на бюджетні показники, і вибрати з кількох варіантів проекту бюджету найбільш підходящий – відповідний прийнятої концепції соціально-економічного розвитку країни та бюджетній політиці.

При індексному методі використовуються різноманітні індекси, що відбивають динаміку цін, рівень життя, реальні доходи населення тощо. Широко застосовується дефлятор (індекс цін) – коефіцієнт перерахунку цін у постійні, призначені до розрахунку бюджету доходів і витрат, т.к. ними передусім відбивається інфляція.

Інструментами нормативного методу є прогресивні норми та фінансово-бюджетні нормативи, необхідні для розрахунку бюджетних доходів на основі встановлених податкових ставок та обліку деяких макроекономічних орієнтирів:

• рівня податкового навантаження;
• граничного розміру бюджетного дефіциту (у % до ВВП та обсягу видатків бюджету);
• граничної величини державного боргу тощо.

До методом експертних оцінок вдаються, коли закономірності розвитку тих чи інших економічних процесів ще виявлено, аналоги відсутні і доводиться використовувати спеціально виконані розрахунки фахівців-експертів екстракласу.

Балансовий методу якому здійснюються зіставлення (активів з пасивами, цілого з його частинами тощо.), дозволяє ув’язати витрати будь-якого бюджету з його доходами, виявити пропорції у розподілі коштів між бюджетами.

Бюджетне прогнозування зводиться до розрахунку можливих доходів бюджету (стосовно відповідного рівня бюджетної системи: державного, місцевого), визначення обсягів та напрямів витрачання бюджетних коштів, встановлення можливих змін у міжбюджетних відносинах.

Якщо прогнозні розрахунки стосуються майбутнього (планованого) року, то вони виконуються для конкретних видів доходів і витрат відповідно до бюджетної класифікації, що діє в країні; якщо ж належать до періоду, наступного за планованим роком, – для основних параметрів та структури відповідного бюджету.

У результаті прогнозування бюджетних доходів вирішуються такі:

• розраховується обсяг фінансових ресурсів у країні;
• визначаються рівень та розмір їх можливої ​​централізації у розпорядження держави та місцевого самоврядування;
• виявляються найбільш ефективні форми та методи вилучення коштів до бюджету;
• досліджуються можливості впливу через систему оподаткування на розвиток виробництва та послуг, запровадження нових технологій та ін;
• визначаються оптимальні пропорції розподілу доходів між бюджетами різних рівнів.

При розробці прогнозів бюджетних видатків спочатку визначають:

• основні показники розвитку галузей економіки, регіонів та муніципальних утворень;
• напрями розвитку державних та муніципальних секторів економіки;
• напрями проведення структурних перетворень з урахуванням повноважень бюджету.

Потім на їх основі встановлюють:

• перелік цільових програм, що підлягають фінансуванню за рахунок бюджетних коштів;
• граничні обсяги бюджетного фінансування цільових програм;
• розподіл обсягів фінансування за одержувачами бюджетних коштів відповідно до функціональних та економічних класифікацій видатків.

При прогнозуванні міжбюджетних відносин встановлюють:

• основні засади розмежування повноважень у галузі бюджетних доходів та витрат між ланками бюджетної системи;
• розміри та форми надання фінансової допомоги бюджетам нижчих рівнів.

Важливим напрямом бюджетного прогнозування є аналіз фінансово-бюджетного законодавства та встановлення необхідності його вдосконалення. Виявлення цього факту тягне за собою розробку пропозицій щодо поетапного введення нових нормативно-правових актів та коригування (часткової зміни), призупинення або скасування діючих, спрямованих на своєчасну та повну мобілізацію прогнозованих доходів, забезпечення бюджетних видатків необхідними ресурсами, цільове та ефективне використання бюджетних коштів зміцнення бюджетної дисципліни.