Біндер у зарубіжній практиці страхування – тимчасова (перехідна) форма угоди між страхувальником і страховиком, що закріплює волевиявлення сторін (обумовлене страховим інтересом) і спрямована на подальше укладання розгорнутого за змістом договору страхування.
Біндер використовується як інструмент регулювання страхових правовідносин до моменту складання та узгодження сторонами договору страхування, після чого підлягає заміні на страховий поліс.
Як правило, біндер пов’язаний із розробкою та складанням нестандартних умов страхування, де мають бути враховані специфічні страхові інтереси страхувальника та адекватне їм страхове покриття з боку страховика.
У практиці страхування США біндер є зобов’язуючою угодою; зобов’язання (тимчасовий страховий контракт, що зобов’язує страхову компанію виписати згодом постійний страховий поліс і страхування до того, як буде виписаний постійний поліс).
Біндер — тимчасовий документ, що підтверджує наявність страхового покриття, який страхова компанія видає своїм агентам або страхувальникам до сплати страхового внеску або видачі оригіналу договору страхування. Повинен містити такі мінімальні відомості:
- назву страхувальника;
- тип страхового покриття;
- страхову суму чи ліміт відповідальності;
- страхувані ризики;
- назву страхової компанії;
- повноваження щодо прийняття ризиків на страхування, які страхова компанія делегує агенту.
У перестрахування біндер — тимчасовий документ, що підтверджує факт укладання угоди про перестрахування, що використовується протягом строку, що передує укладенню офіційного договору про перестрахування.
