Безробіття (unemployment) – це стан ринку праці, у якому частина працездатного населення немає роботи, але шукає її.
Безробіття характеризується як абсолютними показниками – чисельністю дорослого працездатного населення, яке не має роботи, але шукає її (на певний період, за окремими сегментами ринку праці тощо), так і відносними – відсотковим ставленням загальної кількості безробітних до чисельності сукупної робочої сили (рівень безробіття – unemployment rate), відсотковим ставленням загальної кількості безробітних до загальної чисельності населення (коефіцієнт зайнятості).
Усі форми безробіття умовно поділяють на дві групи: природну та вимушену. Природне безробіття та, яка може бути усунена з будь-яких причин, але у довгостроковому періоді не порушує рівноваги ринку праці. До неї належать такі види безробіття:
- фрикційна (пов’язана з мобільністю робочої сили – переїзди, зміна місця роботи, сезонна зайнятість тощо);
- добровільна (зумовлена небажанням працювати з будь-яких причин);
- інституційна (викликана системою правових норм, традиціями та звичками у цій країні).
Коли фактичне безробіття перевищує природне, говорять про вимушеного безробіттящо у свою чергу складається з таких видів:
- структурної (пов’язаної з невідповідністю попиту на працю та структурою робочої сили);
- технологічною (Коли до масової ліквідації робочих місць наводять різні нововведення);
- регіональної (обумовленої місцевими причинами у межах адміністративних утворень);
- прихованої (викликаної штучним стримуванням вивільнення працівників із неефективних робочих місць);
- циклічною (пов’язаної із збільшенням числа безробітних у періоди спаду економічного циклу).
Важливо відзначити, що рівень природного безробіття є її норма в умовах так званої повної зайнятості, коли рівноважний ВВП близький до потенційного. Величина рівня безробіття за умов повної зайнятості коливається у різних країнах від 5–7% у США до 3–5% у країнах Західної Європи (хоча під час криз ця цифра істотно зростає).
Дещо по-іншому розрізняються відкрите і приховане безробіття. Відкрите безробіття відноситься до працездатних осіб, які дійсно ніде не працюють і не одержують, таким чином, засобів для існування (на відміну, наприклад, від зайнятих у тіньовому бізнесі). Приховане безробіття – до тих, хто числиться на роботі, але перебуває у вимушених відпустках, зайнятий неповний робочий день тощо. (Ситуація, яка характерна для багатьох підприємств у період економічних криз).
У принципі, у плановій економіці, де ціни і зарплати контролюються, можна гарантувати робоче місце кожному, не наражаючи на економіку небезпеки високої інфляції (хоча за цю перевагу доводиться платити істотно нижчою ефективністю економічної системи і, відповідно, нижчим рівнем життя населення). Інша річ у ринковій економіці. Там безробіття, при всій його небажаності, все ж таки має бути достатнім, щоб країна не зірвалася в прискорену інфляцію. Залежність темпу інфляції від рівня зайнятості для ринкової економіки виражена так званою кривою Філіпса. Вона показує, що інфляція неминуча, якщо рівень зайнятості виявиться вище за певну позначку.
Безробіття негативно впливає на всі сторони життя суспільства. Економічні витрати безробіття ілюструються законом Оукена (Okun’s «law»), який пов’язує коливання безробіття з коливаннями ВВП. Згідно із цим законом, при перевищенні рівня безробіття над природним на 1% обсяг ВВП відстане від потенційного на 2,5%. З співвідношення (1:2,5) можна підраховувати втрату добробуту країни через зростання безробіття.
Крім економічних втрат не менш істотні для суспільства та соціальні. Оскільки ринкова економіка не забезпечує повної зайнятості, з метою пом’якшення негативних наслідків безробіття виникає у державному регулюванні ринку праці та зайнятості. Останнє здійснюється або в так званому пасивному варіанті – виплата всіляких посібників з безробіття, система допомоги; або активному – працевлаштування незайнятого населення, надання допомоги у перепідготовці (біржі праці), стимулювання створення нових робочих місць тощо.
Негативні наслідки безробіття:
- зниження доходів;
- втрата кваліфікації;
- економічні наслідки (втрата ВВП);
- погіршення криміногенної ситуації;
- погіршення динаміки зростання інтересу населення до праці;
- зниження рівня забезпеченості домогосподарств.
Негативні наслідки безробіття виявляються як на рівні суспільства, так і на кожній конкретній людині, що залишилася без роботи, та членах її сім’ї.
