Грошовий мультиплікатор (Money Multiplier) – механізм збільшення грошової маси за рахунок депозитів, відкритих у банку його клієнтами, у процесі руху безготівкових грошей через систему комерційних банків. Такий механізм формується в умовах наявності дворівневої банківської системи, коли емісійний процес розподілено між центральним банком (емісія готівки) та системою комерційних банків (емісія безготівкових грошових знаків).
p align=”justify”> Процес грошової мультиплікації (збільшення грошей в обігу) відбувається завдяки тому, що залучені на депозити кошти банки видають у вигляді кредитів своїм позичальникам, які використовують їх для здійснення платежів та розрахунків. Отримані кошти контрагенти позичальників можуть використовуватиме подальших розрахунків зі своїми контрагентами чи відкривати нові депозити у банках. Таким чином, загальна сума депозитів, створених загалом за банківською системою, перевищуватиме суму початкового створеного депозиту. Контроль за цим процесом здійснює центральний банк шляхом встановлення обов’язкових резервних відрахувань на депозити, які банки залучають від фізичних та юридичних осіб, таким чином збільшуючи або скорочуючи обсяг потенційних кредитних ресурсів комерційних банків. Нараховані центральним банком обов’язкові резерви, входять до складу грошової бази і є основою для формування грошового агрегату М0тобто, є складовою реалізації готівкової грошової емісії.
Одним із каналів фінансової мультиплікації є кредити центрального банку, надані комерційним банкам. Отримавши такі кредити, банки можуть надавати кредити своїм клієнтам, сприяючи створенню первинних депозитів. Цим і досягається мультиплікативний ефект загалом у банківській системі.
В економічній теорії грошовий мультиплікатор розраховується за такою формулою:
де с – Відношення готівки до депозитів;
r – норма обов’язкових банківських резервів.
Таким чином, грошовий мультиплікатор є величиною, обернено пропорційною нормі обов’язкових резервних відрахувань центрального банку. У монетарній статистиці грошовий мультиплікатор визначають як показник, що характеризує відношення грошової маси (як правило, М1) до фінансової бази. Іноді фінансовий мультиплікатор розглядають як показник приросту грошової маси на одиницю приросту грошової бази. Збільшення фінансового мультиплікатора може сприяти підвищенню інфляції, тому необхідний досить жорсткий контроль із боку центрального банку за обсягом фінансової бази і фінансових агрегатів.
Значення фінансового мультиплікатора для економіки у тому, що результаті грошової мультиплікації відбувається підвищення рівня монетизації економіки, а національне господарство отримує необхідні відтворювального процесу ресурси як додаткових кредитів. Грошовий мультиплікатор ще називають банківським, кредитним чи депозитним.
Вперше термін «мультиплікатор» використав англійський економіст Р. Канн у 1931 р., а згодом теорію мультиплікатора розвинув Дж. М. Кейнс у своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей» (1936).
