Стандартна заборгованість (Standards Loan) – частина активів банку, за якістю якої не виникає сумнівів, тобто є висока ймовірність своєчасного та повного їх погашення відповідно до умов здійснення активних операцій.
Критерії зарахування банківських активів до категорії стандартної заборгованості встановлюються центральним банком країни. Як правило, стандартна заборгованість включає активи (кредити, дебіторську заборгованість, цінні папери тощо), які згідно з прийнятою класифікацією мають найвищий кредитний рейтинг. Крім високого кредитного рейтингу, ще однією неодмінною умовою віднесення активу до стандартної заборгованості є відсутність простроченої заборгованості з обслуговування такого боргу. Як виняток, допускаються незначні прострочення – трохи більше 3-7 днів.
Оскільки стандартна заборгованість — це заборгованість із найнижчим рівнем ризику (насамперед кредитного), то за нею формується мінімальний рівень резервів під кредитні ризики або не формуються взагалі. Резерви за активними операціями, класифіковані як “стандартна заборгованість”, банки формують на щомісячній основі.
Висока питома вага стандартної заборгованості в активах фінансово-кредитної установи, як правило (за інших рівних умов), свідчить про її відносно високий рівень надійності та ліквідності.
У разі зниження кредитного рейтингу за замщиком/активом та/або виникненням простроченої заборгованості з обслуговування боргу за активом, який раніше був класифікований як «стандартна заборгованість», банк зобов’язаний здійснити рекласифікацію такої заборгованості. При цьому заборгованість із «стандартної» переходить у «нестандартну», що спричиняє підвищення норм резервування.
