Зміст
Що таке ризик концентрації?
Ризик концентрації — це ризик того, що інвестор зазнає збитків через відсутність диверсифікації, надто сильно інвестуючи в одну галузь, одну географічну зону або один тип цінних паперів. Ризик концентрації – це ризик втрат, що виникають через велику позицію в одному активі або на ринку. Надмірна концентрація може спричинити ризик ліквідності або збитки при реалізації ринкового ризику.
Ризик концентрації – це банківський термін, що позначає загальне поширення непогашених позичкових рахунків за кількістю чи розмаїттям боржників, яким банк надав гроші. Цей ризик розраховується за допомогою «коефіцієнта концентрації», який пояснює, який відсоток від непогашених рахунків становить кожен банківський кредит. Наприклад, якщо банк має 5 непогашених кредитів рівної величини, то кожен кредит матиме коефіцієнт концентрації 0,2. Якби в нього було 3 кредити, то концентрація становила б 0,333.
До цього рівняння застосовні інші чинники структури кредитного портфеля, де кредити розподіляються нерівномірно чи значною мірою зосереджені певних секторах економіки. Банк із 10 кредитами по 10 доларів кожен, матиме коефіцієнт концентрації 0,10. Але якщо 9 кредитів були по 1 долару, а останній був на 50, то ризик концентрації буде значно вищим (0,847). Крім того, кредити, зважені по відношенню до конкретного економічного сектора, створять більш високий коефіцієнт, ніж сукупність розподілених за розміром кредитів, оскільки позички з рівномірним спредом компенсуватимуть ризик економічного спаду та дефолту в будь-якій конкретній галузі, що завдає шкоди портфелю позик банку.
Ризик кредитних концентрацій означає частину кредитного ризику, який вимірює концентрацію ризику для будь-якого окремого клієнта або групи пов’язаних клієнтів з потенціалом отримання збитків, які є суттєвими, щоб вплинути на фінансову стійкість фінансової установи.
Концентрація ризику проявляється у наданні великих кредитів окремому позичальнику або групі пов’язаних позичальників, а також внаслідок належності боржників фінансової установи або до окремих галузей економіки, або до географічних регіонів або за наявності низки інших зобов’язань, які роблять їх вразливими до одних і тих самих економічних факторів .
Ризик дефолту є важливим фактором ризику концентрації. Основне питання, порушене концепцією дефолтного ризику, полягає в наступному: чи відповідає ризик дефолту за непогашеними кредитами банку загальному ризику, створюваному всією економікою, або кредити банку зосереджені в областях з більш високим або меншим ризиком, ніж середній ризик, виходячи з обсягу кредитів, їх типів, кількості та галузевої приналежності.
Термін “ризик концентрації” в контексті банківської справи зазвичай означає ризик, пов’язаний з нерівномірним розподілом контрагентів за кредитами або будь-яким іншим діловим відносинам або концентрацією в бізнес-секторах або географічних регіонах, які здатні генерувати втрати, досить великі, щоб поставити під загрозу платоспроможність установи.
Ризик концентрації можна як з макро (системної), і з мікро (індивідуальної) перспективи. З погляду фінансової стабільності (макроекономічна перспектива) основна увага приділяється ризикам для груп банків, які, наприклад, виходять за межі сукупної концентрації у певних сферах бізнесу або сукупної регіональної концентрації у кредитуванні. Таким чином, економічні проблеми, що впливають на групу пов’язаних позичальників або регіонів, можуть поставити під загрозу платоспроможність усієї групи банків і, таким чином, негативно вплинути на їх фінансову стабільність. Навпаки, основна увага у внутрішньому управлінні ризиками та з наглядової точки зору пов’язана з концентраційним ризиком на рівні окремих установ (мікроперспектива). Цей ризик не обмежується кредитними портфелями та може ґрунтуватися на різних джерелах.
У кредитуванні може виникнути не лише концентрація позичальників, але також концентрація контрагентів у торговельній діяльності або певних інструментах забезпечення чи заставниках. Ринкові ризики, наприклад, великі ризики у конкретній валюті, також можуть призвести до ризику концентрації.
Важливу роль також може відігравати концентрація у зобов’язаннях, таких як концентрація певних інструментів рефінансування або інвесторів чи вкладників. Однак ці концентрації більше пов’язані із загальним ризиком ліквідності банку. Крім того, ризик концентрації також притаманний області операційного ризику, наприклад, рахунок залежності від конкретної ІТ-системи.
Традиційно здійснюється розмежування між концентрацією кредитів індивідуальним позичальникам, також званою концентрацією одного позичальника (ризик вкладень «в одні руки»), та нерівномірним розподілом по секторам економіки або географічним регіонам (секторальна концентрація).
Типи ризику концентрації
Існує два типи ризику концентрації. Ці типи ґрунтуються на джерелах ризику. Ризик концентрації може виникнути через нерівномірний розподіл ризиків (або позик) між позичальниками. Такий ризик називається ризиком концентрації контрагента. Іншим типом є секторальний ризик концентраціїякий може виникати через нерівномірний розподіл впливу на окремі сектори, регіони, галузі або продукти.
Можливий склад факторів концентрацій:
- контрагент/група пов’язаних контрагентів;
- інструменти одного типу, вартість яких залежить від змін загальних факторів;
- контрагенти в одному секторі економіки;
- контрагенти в одній географічній зоні;
- вимоги щодо однієї валюті;
- контрагенти, результати яких залежить від загальних видів діяльності, групи товарів та послуг;
- ідентичні види забезпечення;
- види доходів;
- джерела ліквідності.
Як визначити ризик концентрації?
Методи та системи визначення ризику концентрації повинні бути співмірними з розміром установи, рівнями властивих концентрацій та важливістю діяльності установи.
Основним блоком для побудови якісної системи ідентифікації є можливість зберігання та доступу до даних. У системах також повинні використовуватися деякі елементи контролю, щоб гарантувати, що дані вводяться якомога точніше. Інформація щодо атрибутів кредитів, таких як тип кредитів, залишки, ліміти, ставки, дати; Показники позичальника; кредитна оцінка тощо, а також інформація, пов’язана із забезпеченням, зокрема адреса (локація), вартість та наявність обтяжень щодо застави, має бути доступна для аналізу.
Як виміряти ризик концентрації?
Рада директорів має розробити політику, спрямовану на обмеження концентраційних ризиків. Рада повинна враховувати стратегію компанії, економічні умови та рівні чистої вартості при встановленні таких обмежень.
Більшість фінансових установ встановлюють ліміти, щоб не перевищувати порогові значення для певних загальних концентрацій, наприклад, за видами бізнесу, типами/секторами кредитування, географії, сегментами рейтингів/оцінок та одним позичальником або відповідним набором позичальників. Ці порогові значення можна відстежити як відсоток кредитного портфеля, загальних активів установи чи власного капіталу установи.
Моніторинг та управління концентраційним ризиком
Більшість фінансових установ проводять політику виявлення та обмеження ризику концентрації. Зазвичай це пов’язано з встановленням певних порогових значень різних типів ризику. Як тільки ці граничні значення встановлені, в установі впроваджується система звітності для оцінки областей концентрації та виявлення підвищених граничних значень.
Ключовим компонентом управління ризиком концентрацій є точне визначення порогових значень у різних концентраціях для мінімізації сукупних ризиків у концентраціях.
Першим кроком в управлінні концентраційним ризиком є розуміння того, як це може статися. Концентрація може бути результатом низки факторів:
- навмисна концентрація;
- концентрація рахунок ефективності активів;
- концентрація акцій підприємства;
- концентрація рахунок корельованих активів;
- концентрація у неліквідних інвестиціях.
Керівництво має активно контролювати концентраційний ризик за допомогою регулярної офіційної звітності. Найбільші установи, ймовірно, вважають за доцільне створення комітету (підрозділи) з експертизи та моніторингу цієї звітності.
Посібник також повинен мати план дій, якщо рівні концентрації наближаються або перевищують встановлені граничні значення. Наприклад:
- скорочення маркетингових зусиль;
- збільшення ставок та/або посилення критеріїв погодження позик;
- скорочення відповідних лімітів;
- передача ризику іншим сторонам; та/або
- закриття продукту повністю або доти, доки концентрації не зменшаться.
