Зміст
Що таке моральний ризик?
Моральний ризик (англ. moral hazard, ризик несумлінної поведінки) –
- уявлення про те, що одна із сторін, якимось чином захищена від ризику, діятиме інакше, ніж без такого захисту;
- небезпека того, що один з учасників угоди уклав угоду з несумлінними намірами, надав свідомо неправдиву інформацію про свої активи, зобов’язання або кредитоспроможність або має стимул до прийняття до укладення контракту нетипових ризиків у спробі отримати прибуток;
- ймовірність того, що сам факт наявності контракту змінить поведінку однієї з (або всіх) залучених до нього сторін.
Спочатку термін «моральний ризик» з’явився в літературі з питань страхування, в якому він виникає при нездатності страхової компанії спостерігати за тим, чи докладає або не докладає застрахований клієнт (страхувальник) будь-які зусилля, спрямовані на запобігання можливим втратам. Страхові компанії стурбовані тим, що виплати, що компенсують втрати від нещасних випадків, можуть заохочувати прийняття ризику, що збільшує страхові виплати.
Проте нині поняття використовується набагато ширше: моральний ризик здатний виникнути щоразу, коли дві сторони укладають взаємну угоду. Кожна із сторін може мати можливість виграти за рахунок поведінки, що суперечить принципам, закладеним у угоду. Наприклад, коли співробітник відділу продажів отримує фіксовану ставку без комісійної винагороди, є небезпека того, що він не надто старанно продаватиме товари, тому що його зарплата залишається однією і тією самою незалежно від обсягу продажів.
Використання морального ризику для перекладу англійської терміна moral hazard критикується як перекладачами, так і економістами, запропоновані альтернативи — «опортуністична поведінка», «постконтрактний опортунізм» та інші варіанти («ризик несумлінності», «ризик безвідповідальності», «загроза несумлінності», «загроза безвідповідальності» тощо). .
Виникнення та застосування терміна «Моральний ризик»
Згідно з зарубіжними дослідженнями, термін виник у XVII столітті у страхуванні та широко застосовувався у практиці роботи британських страхових компаній. Надалі поняття морального ризику міцно увійшло страхування як особливу систему економічних відносин. Широко використовується в теорії страхування, зокрема, для обґрунтування необхідності введення франшизи. Поруч із страхуванням поняття морального ризику використовують у теорії контрактів, соціальній та фінансах, менеджменті, інших розділах економіки.
Умовами виникнення морального ризику є:
- наявність бази для спільної діяльності (співробітництво/обмін);
- розбіжність, розбіжність інтересів;
- відсутність можливості достовірного контролю над дотриманням умов контракта;
- неповна відповідальність за дії/бездіяльність.
Сутність морального ризику
Моральний ризик безпосередньо пов’язаний з асиметричною інформацією після укладення контракту та пов’язаний із прихованими діями, коли одна із сторін угоди не може безпосередньо спостерігати дії іншої сторони, спрямовані проти неї. Такого роду проблема існує, наприклад, у багатьох фірм, що дають повну гарантію на проданий товар, тому що покупець може не обтяжувати себе акуратною експлуатацією товару, усвідомлюючи, що у разі поломки компанія покриє його збитки повністю. Таким чином, неінформована сторона угоди несе ризик через безвідповідальну поведінку іншої сторони. Це, пов’язане із прихованими діями, одержало назву «моральний ризик».
Моральний ризик у страхуванні
Проблема морального ризику у страхуванні виникає у зв’язку з тим, що отримання страхового поліса знижує для страхувальника стимули до запобіжних заходів. Моральний ризик з’являється, якщо власність повністю застрахована: її власники схильні дбати про неї гірше, ніж якби вона була незастрахована, вони можуть навіть сприяти її крадіжці чи руйнуванню.
Наприклад, діючи раціонально, не застрахований від пожежі домовласник вживе заходів, спрямованих на зниження ймовірності нещасного випадку за рахунок встановлення протипожежних датчиків, покупки нових побутових електроприладів, заміни застарілої електропроводки та інших запобіжних заходів, що знижують ризик пожежі та очікуваний. Однак той самий домовласник за наявності у нього 100-відсоткового страхового покриття збитків, швидше за все, вирішить не витрачатися на заходи протипожежної безпеки: ці заходи, будучи витратними, у разі повного покриття вартості втраченого майна вже не дадуть йому жодної вигоди. Водночас, відсутність зазначених заходів значно збільшить ймовірність пожежі та подальшої виплати з боку страхової компанії.
Прикладом несприятливого вибору може бути випадок, коли людина, яка отримує медичну страховку, не має стимулів до того, щоб повідомити, що їй, швидше за все, доведеться звертатися до лікаря частіше, ніж це відбувається в середньому. В результаті медична страховка стає дорожчою для решти.
Для зменшення впливу морального ризику у страхуванні застосовується метод поділу ризиків між страховиком та страхувальником. Договір страхування може передбачати ухвалення страхувальником певної частини витрат на покриття шкоди. Це досягається шляхом використання умовної чи безумовної франшизи у договорі страхування.
Інший спосіб зменшення морального ризику у тому, що страхувальник бере він додаткові зобов’язання проведення заходів, зменшують рівень ризику, а страховик протягом усього терміну дії договору страхування контролює виконання зобов’язань.
Моральний ризик у фінансах
Суть морального ризику у фінансових відносинах полягає у недобросовісному виконанні стороною своїх зобов’язань за фінансовим договором. Наприклад, позичальник взяв кредит однією цілі, а використовує позикові кошти інші. Або надав кредитору неправильні (неправдиві) дані для оцінки їм платоспроможності позичальника. У свою чергу, банки під субстандартні кредити можуть випускати цінні папери (див. сек’юритизація активів) з більш високим рейтингом, ніж базові активи, на основі яких здійснюється сек’юритизація.
Моральний ризик у менеджменті
Моральний ризик виникає як на страхових чи фінансових ринках.
Наприклад, власник підприємства зазвичай нездатний здійснювати повний контролю над діяльністю працівників цього підприємства. Це виникає в силу інформаційної асиметрії, тобто сторони за договором мають різну можливість отримання інформації в процесі реалізації контракту. Наприклад, після того, як власник фірми прийняв на роботу менеджера, він може не в змозі спостерігати, які зусилля докладає менеджер до виконання своїх обов’язків. Ці проблеми мають велике значення у ситуаціях, коли один індивід наймає іншого для того, щоб останній робив деякі дії як агент першого. Проблема такого складання контрактів отримала назву проблеми «принципал-агент», або «замовник-виконавець».
Традиційно в літературі розрізняють два типи інформаційних проблем, що виникають у ситуаціях такого роду:
- проблеми, що є результатом прихованих дій;
- проблеми, що виникають як наслідок прихованої інформації.
Випадок прихованих дій передбачає нездатність власника спостерігати, наскільки старанно працює найманий менеджер. Прикладом прихованої інформації є ситуація, коли менеджер має не доступною для власника інформацією про альтернативні можливості розвитку фірми.
