Методи керування – Це способи здійснення керуючого впливу та реалізації цілей управління.
За характером дії розрізняють економічні, організаційно-адміністративні та соціально-психологічні методи управління.
Економічні методи управління засновані на дії економічних законів та впливають на майнові інтереси фірм та персоналу. До них належать система податків, банківські кредити (для фірм); внутрішньофірмовий розрахунок, застосування трансфертних цін (для підрозділів); заробітну плату, премії, винагороду за інновації (для персоналу). Ці методи є основою економічного управління організаціями.
Сутність економічних методів управління полягає в тому, щоб через вплив на економічні інтереси співробітників компанії та інших осіб, які беруть участь у економічній діяльності компанії за допомогою економічних важелів (заробітної плати, премій, прибутку, податків, пільгових цін тощо) організувати ефективне управління виробництвом. В основі даних методів лежить матеріальне стимулювання, спрямоване на підвищення відповідальності та зацікавленості менеджерів у прийнятті ефективних управлінських рішень, а також стимулюючих працівників виявляти ініціативу при вирішенні поставлених завдань без спеціального розпорядчого впливу.
Використання економічних методів спонукає ефективніше виявлятися зворотні зв’язку, що позитивно позначається функції контролю. Застосування економічних методів управління дозволяє активізувати персонал у реалізації поставлених завдань, дозволяє зробити процес управління більш адаптованим та гнучким стосовно конкретного трудового колективу. Економічні методи управління відображають соціально-економічну природу компанії та сприяють її розвитку у сучасних ринкових умовах виробництва.
Роль економічних методів управління персоналом полягає у мобілізації трудових ресурсів для досягнення певного результату. Тут найважливішим способом є мотивація трудової діяльності, що у більшості випадків у матеріальному стимулюванні працівників. Основним мотиваційним чинником, зазвичай, є вести. Крім того, істотний інструментарій управління персоналом є системою виплат, надбавок, пільг і т.д., що надає додаткові економічні важелі впливу на мотивацію співробітників. Також до економічних методів можна віднести елементи соціального забезпечення працівників (наприклад, оплата харчування, проїзду, відпочинку, надання різних видів страхування, зокрема медичного тощо).
Застосування економічних методів має суворо базуватися з їхньої окупності. Це означає, що інвестування коштів у матеріальне стимулювання співробітників має принести прибуток організації за рахунок підвищення якості виконуваних робіт у запланованому періоді.
Організаційно-адміністративні методи управління базуються на об’єктивних законах організації спільної діяльності громадян та управління нею, на природній потребі людей взаємодіяти у порядку.
Організаційно-розпорядчі методи, що включають прийоми та способи впливу суб’єкта управління на об’єкт, засновані на силі та авторитеті влади, указів, законів, постанов, наказів, розпоряджень, інструкцій тощо. Вони встановлюють обов’язки, права, відповідальність кожного керівника та підлеглого ( виконавця), ланки та рівня управління, а також покликані забезпечувати персональну відповідальність працівників апарату управління за виконання волі вищих органів. Організаційно-розпорядчі методи базуються на правах та відповідальності громадян на всіх рівнях господарювання та управління, що передбачають використання керівником влади, відповідальності підлеглих та створення системи організаційних відносин.
Організаційно-розпорядчі методи управління поділяються на три групи:
- організаційно-стабілізуючі – Встановлюють довгострокові зв’язки в системах управління між людьми (концепції управління фірм, організаційна структура, штати, інструктування, нормування, регламентування, контроль і нагляд);
- розпорядчі – Забезпечують оперативне управління спільною діяльністю людей та підрозділів; реалізуються у вигляді договорів, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій, постанов;
- дисциплінарні — призначені підтримки стабільності організаційних зв’язків і відносин, і навіть відповідальності персоналу виконання обов’язків; до них відносяться встановлення правил і норм поведінки працівників та системи контролю за їх виконанням; розробка та застосування заохочувальних заходів (за виконання працівниками встановлених правил) та заходів покарання (за невиконання працівниками встановлених правил).
В основі соціально-психологічних методів управління лежать об’єктивні закони соціального розвитку та закони психології. Соціально-психологічні методи управління персоналом засновані на використанні закономірностей соціології та психології та полягають переважно у впливі на інтереси особистості, групи, колективу. Для впливу на окрему особистість використовуються психологічні методи, для на групу, колектив — соціологічні.
Соціально-психологічні методи управління поділяються на дві групи:
- соціальні, До яких відносяться соціальне нормування (правила внутрішнього розпорядку, внутрішньофірмового етикету і т.д.); соціальне стимулювання колективів та окремих працівників; соціальне регулювання (договори, взаємні зобов’язання, системи відбору, задоволення соціальних потреб) та ін;
- психологічні – використовуються з метою гармонізації відносин між працівниками фірми та встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату; до них відносяться методи комплектування малих груп, гуманізації праці, професійного відбору та навчання працівників та ін.
