Виробнича потужність підприємства

Сутність виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий обсяг випуску продукції певної номенклатури, асортименту та якості за певний період (рік, квартал, добу, зміну тощо) за умови найповнішого завантаження його обладнання та виробничих площ.

Одиниці виміру виробничої потужності

Залежно від галузевої приналежності та специфіки виробництва виробнича потужність вимірюється у:

• натуральних одиницях (штуках, кілограмах, тоннах, метрах, літрах тощо),
• умовно-натуральних одиницях (умовно-натуральні величини застосовуються у тих випадках, коли продукт, маючи кілька різновидів, повинен переводитися в умовний продукт за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Наприклад, молочні продукти з різним вмістом вершкової основи, мило з різним вмістом жирних кислот тощо). п.);
• вартісних одиницях (гривнях, рублях, доларах, євро, умовних грошових одиницях тощо).

Як правило, виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях, в яких планується випуск його продукції.

Види виробничої потужності підприємства

Існує три види виробничої потужності підприємства:

1. проектна потужність;
2. поточна потужність;
3. резервна потужність.

Проектна потужність визначається процесі проектування нового підприємства чи реконструкції действующего.

Поточна (фактично досягнута) потужність характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склалися у конкретний період. Поточна виробнича потужність непостійна. Поруч із удосконаленням техніки, технології та організації виробництва, руху основних фондів для підприємства змінюється і виробнича потужність, що потребує періодичних її перерасчетов. При цьому розраховуються потужності підприємства:

• що входить (на початок року);
• вихідна (кінець року);
• середньорічна поточна.

Резервна потужність формується у певних галузях господарства країни: енергетиці, харчової промисловості, на транспорті. Вона створюється з метою покриття про «пікових навантажень», які у певні періоди (сезони) року.

Чинники, що впливають на виробничу потужність підприємства

На виробничу потужність підприємства впливає ряд факторів, основними з яких є:

• кількість та склад встановленого обладнання, виробничі площі;
• встановлений режим роботи підприємства;
• продуктивність обладнання або трудомісткість продукції, що виготовляється на цьому устаткуванні, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу;
• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється підприємством;
• застосування прогресивних норм продуктивності та використання обладнання;
• Структура основних фондів підприємства.

Розрахунок виробничої потужності підприємства

Підприємства різних галузей розраховують виробничу потужність виходячи з відповідних галузевих інструкцій, у яких враховано особливості їх функціонування. Проте є й загальні більшість галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

1. Виробнича потужність підприємства визначається по всій номенклатурі продукції, що входить до його виробничої програми.

2. Виробнича потужність підприємства визначається відповідно до потужностей його провідних підрозділів (цехів, ділянок, груп обладнання) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких” місць.

До провідних відносяться підрозділи, де виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, витрачається найбільша частина живої праці та зосереджена значна частина основних виробничих фондів. За наявності кількох провідних підрозділів потужність підприємства повинна визначатися за тими, які виконують найбільш трудомістку роботу.

Під “вузьким” місцем розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, ділянок та груп обладнання потужностям суміжних із ними підрозділів.

3. При розрахунку виробничої потужності підприємства враховують усе діюче та недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також обладнання, що перебуває на складі, яке протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію в основному виробництві.

4. Виробнича потужність підприємства розраховується за технічними (проектними) або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, трудомісткості виробів, норм виходу продукції з сировини з урахуванням застосування прогресивних технологій та організації праці.

При розрахунку виробничої потужності виходять із максимально можливого фонду робочого часу обладнання; позапланові простої не враховують. Не враховують також простої обладнання або недовикористання площ, зумовлені нестачею робочої сили, сировини, палива, електроенергії, організаційно-технічними проблемами, а також втратами робочого часу, пов’язаними із браком у виробництві. У розрахунок приймаються лише неминучі технологічні втрати, встановлені технологією та виробничими нормативами.

Максимально можливий фонд робочого часу для підприємств з безперервним процесом виробництва розраховують виходячи з кількості календарних днів на рік та 24 робочих годин на добу за винятком часу, необхідного для проведення капітальних, планово-попереджувальних ремонтів та технологічних перерв у роботі обладнання та агрегатів.

Фонд часу роботи устаткування підприємств із перервним процесом виробництва визначають з кількості робочих днів у року, змін роботи устаткування за добу, їх тривалості та часу, необхідного для капітальних і планово-попереджувальних ремонтів.

6. У загальному вигляді виробнича потужність (ПМ) визначається за однією з формул:

ПМi = qi * ФРВi * ni

або

ПМi = (ФРВi * ni) : t

де ПМ_i – Виробнича потужність i-ї групи обладнання;
q_i – продуктивність i-го виду обладнання у відповідних одиницях;
n_i– Кількість обладнання i-го виду;
ФРВ_i– Плановий або фактичний фонд робочого часу одиниці обладнання i-го виду, годин;
t – трудомісткість виготовлення одиниці виробу, нормо-годин.

7. Потужність розраховується у всіх виробничих цехах підприємства.

8. Протягом року виробнича потужність підприємства змінюється, що обумовлює необхідність визначення вхідних (станом на початок року) та вихідних (станом на кінець року) потужностей.

Вхідна потужність показує виробничі можливості підприємства початку року, вихідна – На кінець року.

Визначення виробничої потужності підприємства завершується упорядкуванням балансу, де відображаються її зміни, що відбувалися протягом року під впливом різних факторів. Баланс виробничої потужності підприємства складається так:

ПМисх = ПМвх ± ПМо.т. + ПМн.с.р ± ПМн.а. – ПМвыб

де ПМ_ісх – Вихідна потужність підприємства на кінець року;
ПМ_вх – Вхідна потужність на початок року;
ПМ_о.т. – Зміна потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;
ПМ_н.с.р – збільшення потужності за рахунок введення в експлуатацію нових об’єктів основних фондів, нового будівництва та реконструкції;
ПМ_н.а. – Зміна виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури та асортименту продукції;
ПМ_виб – Виробничі потужності, що вибули з експлуатації протягом року.

9. У результаті змін виробничої потужності підприємства, що відбуваються протягом року, виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності (ПМ_ср):

ПМср = ПМвх + (ПМввед * m1 / 12) - (ПМвыб * m2 / 12)

де ПМ_вх – Вхідна потужність на початок року;
ПМ_{введіть} – виробничі потужності, що вводяться протягом року;
ПМ_виб – Виробничі потужності, що вибувають протягом року з експлуатації;
m₁ – Кількість цілих місяців роботи введених протягом року потужностей;
m₂ — кількість цілих місяців, коли виведені протягом року та експлуатації потужності не працювали.

10. Резервна потужність підприємства регулюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних одиниць устаткування, агрегатів тощо. Зазвичай, резервні потужності вбирається у 10-15% сумарної потужності підприємства.

Рівень використання виробничої потужності можна визначити за допомогою коефіцієнта використання поточної потужності (До_їм), який розраховується за формулою:

До_їм = Q_ф(пл) / ПМ_ср

де Q_ф(пл) – Фактичний (або плановий) річний обсяг випуску продукції в натуральному або вартісному вираженні;
ПМ_ср – Середньорічна виробнича потужність підприємства в натуральному або вартісному вираженні.

Плановий випуск продукції визначає виробничу програму підприємства.

Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та виробничої потужності підприємства

Найважливішим показником підвищення ефективності використання основних фондів підприємства є збільшення обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Одним із головних факторів підвищення ефективності використання основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дозволяє підвищити рівень механізації та автоматизації виробництва, продуктивність праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує рівень культури та безпеки виробництва.

До значних резервів підвищення ефективності використання основних фондів належить збільшення часу роботи машин та механізмів. Основними причинами цілісних та цілодобових простоїв обладнання є:

• неузгодженість пропускної спроможності окремих цехів та ділянок;
• незадовільна організація техніко-профілактичного обслуговування та ремонту обладнання;
• нестабільність у забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням та ін.

Загалом сукупність резервів поліпшення використання основних фондів підприємства поділяється на три великі групи:

1. Технічне вдосконалення засобів праці, що передбачає:
   • технічне переозброєння з урахуванням комплексної автоматизації та застосування гнучких виробничих систем;
   • заміну застарілої техніки; модернізацію обладнання;
   • ліквідацію вузьких місць та диспропорцій у виробничих потужностях підприємства;
   • механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв;
   • розвиток винахідництва та раціоналізаторства.
2. Збільшення часу роботи машин та обладнання за рахунок:
   • ліквідації недіючого обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація та ін.);
   • скорочення термінів ремонту устаткування;
   • зменшення простоїв цілісних та внутрішньозмінних.
3. Поліпшення організації та управління виробництвом:
   • прискорення досягнення проектної продуктивності запроваджених в експлуатацію основних фондів;
   • впровадження наукової організації праці та виробництва;
   • покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами;
   • удосконалення управління виробництвом на основі сучасної комп’ютерної техніки;
   • розвиток матеріальних стимулів для працівників, які сприяють підвищенню ефективності виробництва.