Оренда (лізинг) (lease) – це надання у користування цілісних майнових комплексів, основних фондів чи землі за певну плату (відсоток) на передбачений період. Лізингові (орендні) операції здійснюються у формі оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди) та інших видів.
Основними перевагами оренди (лізингу) є:
- збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок отримання додаткового прибутку без придбання основних фондів;
- збільшення обсягу та диверсифікація господарської діяльності підприємства без істотного розширення обсягу фінансування його необоротних активів;
- суттєва економія фінансових ресурсів на початковому етапі використання основних фондів, що орендуються;
- зниження ризику втрати фінансової стійкості, оскільки лізинг (оренда) не веде до зростання фінансових зобов’язань (пасивів), а є так званим позабалансовим фінансуванням основних фондів;
- зниження потреби в активах підприємства для одиницю виробленої (реалізованої) продукції, оскільки орендовані види основних фондів перебувають у балансі орендодавця. У разі оподаткування майна це дозволяє зменшити розмір податкових платежів;
- зниження бази оподаткування прибутку підприємства Відповідно до чинного законодавства орендна плата включається до складу собівартості продукції (витрат), що знижує розмір балансового прибутку підприємства. В умовах високого рівня оподаткування прибутку це дозволяє отримати суттєвий ефект;
- звільнення орендаря від тривалого використання капіталу в незавершеному будівництві за самостійного формування основних фондів (проектно-конструкторських робіт, фінансування наукових розробок, будівельно-монтажних робіт, освоєння нового виробництва тощо);
- зниження фінансових ризиків, пов’язаних із моральним старінням та необхідністю прискореного оновлення основних фондів (при оперативному лізингу);
- Найпростіша процедура отримання та оформлення порівняно з отриманням та оформленням довгострокового кредиту.
Основними недоліками оренди (лізингу) є:
- подорожчання собівартості продукції у зв’язку з тим, що розмір орендної плати зазвичай є набагато вищим, ніж розмір амортизаційних відрахувань. Це може послабити позиції підприємства у ціновій конкуренції чи знизити рівень рентабельності його господарської діяльності;
- здійснення прискореної амортизації (при фінансовому лізингу) може бути здійснено лише за згодою орендодавця, що обмежує можливості підприємства у формуванні власних ресурсів за рахунок проведення необхідної амортизаційної політики;
- неможливість суттєвої модернізації використовуваного майна без згоди орендодавця, що обмежує швидкість його оновлення та покращення з метою підвищення рентабельності використання;
- більш висока вартість окремих випадках обслуговування лізингових платежів проти обслуговуванням довгострокового банківського кредиту (при використанні фінансового чи зворотного лізингу);
- недоотримання доходу у формі ліквідаційної вартості основних фондів при оперативному лізингу, якщо термін оренди співпадає з терміном повної їхньої амортизації;
- ризик непродовження оренди при оперативному лізингу під час високої господарської кон’юнктури, коли види основних фондів, що орендуються, використовуються найбільш ефективно (це пов’язано з терміновим характером орендних відносин при цій формі).
Критерієм прийняття управлінських рішень про придбання або оренду окремих видів основних фондів, поряд з оцінкою вищевикладених переваг та недоліків лізингу та їх значимістю для даного підприємства з позицій фінансового менеджменту, є порівняння сумарних потоків платежів за різних форм використання майна.