Безгрошовий залік – Це врегулювання розрахунків між економічними суб’єктами без використання грошей як засобу платежу на основі заліку взаємних вимог.
У операції безгрошового заліку можуть брати участь кілька економічних суб’єктів, які мають послідовну заборгованість. Як економічний суб’єкт при безгрошовому заліку у ряді випадків виступає і держава з вимогами щодо сплати податків або обов’язкових платежів, з одного боку, та своєю заборгованістю в особі авторизованих споживачів за використаною ними продукцією інших економічних суб’єктів – учасників безгрошового заліку, з іншого боку.
На відміну від багатостороннього клірингу (див. Клірингова діяльність), при якому взаємні вимоги зараховуються за попередньою угодою та можливе сальдо розрахунків, що фіксується на певну дату, погашається протягом узгодженого терміну грошовими трансакціями, безгрошовий залік оформляється за угодами, що вже відбулися, і не обов’язково шляхом врегулювання взаємних розрахунків.
Як правило, ціни на товари, роботи та послуги при безгрошовому заліку значно відрізняються від цін, що використовуються при грошовій формі розрахунків. Це суттєво спотворює показники фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, деформує структуру доходів і видатків бюджетів.
Наявність в економіці країни у відчутних обсягах безгрошових заліків свідчить про розлад її розрахунково-платіжної системи, наявність значної інфляції та різке послаблення регулюючої ролі держави.
(Див. Бартер, Залік, Разові заліки)
