Валютна гегемонія (currency hegemony) – панування у валютній сфері країни, що має найбільший валютно-економічний потенціал.
Центри валютної гегемонії періодично переміщуються з нерівномірності розвитку. До 1-ої світової війни валютна гегемонія закріпилася за Великобританією, яка на той період панувала у світовому виробництві, торгівлі, банківській та страховій справі; у фунтах стерлінгів здійснювалось 80% міжнародних розрахунків. Переміщення світового фінансового центру з Європи до США у результаті 1-ї світової війни (1914–1918) загострило боротьбу за валютну гегемонію між доларом та фунтом стерлінгів. Після 2-ої світової війни (1939-1945) єдиною валютою-гегемоном як міжнародним резервним та платіжним засобом став долар США (див. Доларовий стандарт).
Формування 3 світових центрів у 70–90-х роках. та багатовалютного стандарту супроводжується створенням нових центрів валютної гегемонії – у Західній Європі та Японії, які підірвали монопольну валютну гегемонію США.
