Валютні стабілізаційні фонди (exchange stabilization funds) – державні фонди у золоті та іноземних валютах, призначені щодо валютної інтервенції з метою регулювання валютного курсу.
Валютні стабілізаційні фонди були створені в період та після світової економічної кризи (1929-1933 рр.) для стабілізації курсу національної валюти:
- у Великій Британії – у червні 1932 р.;
- у США – у січні 1934 р.;
- у Бельгії – у березні 1935 р.;
- у Канаді – у червні 1935 р.;
- у Нідерландах – у вересні 1936 р.;
- у Швейцарії та Франції – у жовтні 1936 р.
У той період валютні стабілізаційні фонди використовувалися для ведення валютної війни (особливо США та Великобританією) та проведення валютного демпінгу шляхом зниження курсу національної валюти з метою стимулювання національного експорту товарів (див. Девальвація, Демпінг).
У сучасних умовах призначення та роль валютних стабілізаційних фондів різні в окремих країнах. До запровадження Євро у Франції існував цільовий фонд, виділений із офіційних золотовалютних резервів. Банк Франції не публікував дані про його розмір, щоб не розкривати свої операції з валютної інтервенції.
У США обсяг валютного стабілізаційного фонду незмінний (2 млрд дол.) з моменту створення (нині він втратив первісне призначення, тому що валютна інтервенція здійснюється в основному за рахунок взаємних короткострокових кредитів за угодами своп між центральними банками).
У Великій Британії валютний стабілізаційний фонд також не використовується для проведення валютної інтервенції і лише поєднує офіційні золотовалютні резерви країни.
