велика депресія – Найбільший і тривалий спад економіки США, що переріс у світову фінансову кризу. Велика депресія розпочалася 1929 року, час її закінчення визначається економістами по-різному. Одні дослідники вважають, що цю чорну сторінку економічної історії Північної Америки було закрито у 1939 році, на думку інших – лише після Другої світової війни, у 1945-му.
Певні кризові явища економіки США спостерігалися задовго до біржового краху 1929 року.
Двадцяті роки минулого століття характеризувались бурхливим зростанням економіки.
Національний дохід США зріс з 32 млрд. доларів у 1913 році до 89,7 млрд. у 1927-му. Проте незважаючи на те, що економічний цикл пройшов стадію зростання і впритул наблизився до періоду спаду, спекулятивна «мильна бульбашка» продовжувала роздмухуватися. Зростання ділової активності призвело до того, що вартість акцій за сім років потроїлася. Зі 120-мільйонного населення США 30 млн осіб були залучені до біржових ігор.
Напередодні краху обсяг грошової маси загалом збільшився більш ніж на 60%. У країні спостерігався купівельний бум, а також пов’язане з ним розширення споживчого кредитування та продажу на виплат.
При цьому вже з 1926 падав обсяг продажів основної продукції. Зменшувалась кількість вироблених автомобілів. Скорочувався обсяг будівництва.
Щоб стимулювати подальше зростання економіки, Федеральна резервна система поетапно знижувала відсоткову ставку: з 6,5% у 1921 році до 4% у 1926-му та 3,5% у 1927-му.
Лише перед самою кризою ФРС почала обмежувати вливання грошей в економіку. При цьому зростання незабезпеченої грошової маси все одно тривало – за рахунок фінансових інструментів: векселів та боргових розписок.
У березні 1929 року вперше за кілька років стався біржовий спад. Але ситуація виправилася. 24 жовтня змінилися правила надання кредитів у більшості банкірів: позики брокерам для придбання цінних паперів стали видаватися лише до закриття торгової сесії. Наприкінці торгового дня учасники ринку вимушені були продавати акції за будь-яку ціну. Проте ринок вистояв.
Справжня криза вибухнула 29 жовтня 1929 року. Саме цей день був названий «чорним вівторком» та вважається офіційним початком Великої депресії. Протягом однієї торгової сесії брокери продали 16,4 млн акцій. Капіталізація ринку впала на 10 мільярдів доларів. У цінах на той час збиток становив близько однієї восьмої ВВП країни протягом дня.
Обвал тривав тиждень і перекинувся на інші ринки: практично до нуля впали ціни на пшеницю, бавовну та інші товари. За три тижні загальні втрати перевищили витрати США на Першу світову війну. Загалом збитки становили вже до третини ВВП, або близько 30 млрд доларів США.
Найсерйозніший удар було завдано по кредитній системі. Позики, забезпечені цінними паперами та нерухомістю, відразу перетворилися на «погані» борги. Банки перестали видавати кредити, що викликало шквал банкрутств у всій країні. Почалося масове закриття самих фінансових установ, нездатних розплатитися із вкладниками.
У країні розпочалася дефляція. Ціни у період з 1929 по 1932 рік впали на 23%, а потім ще на 4% у 1933 році.
Велика депресія виявилася справжньою катастрофою для американців. Вже за кілька місяців після біржового краху безробіття почало набувати небачених раніше масштабів. У 1930 року без роботи залишилося понад 4 млн. людина. 1931 року ця цифра збільшилася вдвічі. У 1932 році безробітних було вже 12,5 млн. Чоловік, або 10% всього населення США. Максимального значення рівень безробіття досяг на початку 1933 року – майже п’ята частина жителів країни виявилася без засобів для існування. За деякими даними, більше половини американців страждали від недоїдання, до 5 млн людей померли від голоду. Майже вся країна опинилася за межею бідності.
Саме тоді президентом США був Герберт Гувер. Помилково думати, що він не робив жодних дій. Заходами держрегулювання стали зниження податків, збільшення державних витрат. Дефіцит бюджету був найбільшим для мирного часу за попередню історію США. Щоб стимулювати інвестиції у промисловість, почали діяти програми надзвичайних суспільних та будівельних робіт, позик, допомоги фермерам та ін.
В 1932 президентом США був обраний Франклін Делано Рузвельт, який оголосив про початок так званого нового курсу. Протягом 1933 пропоновані заходи виходу з кризи були проведені через конгрес.
Зокрема, на тиждень було оголошено банківські канікули, тобто закрито усі фінансові установи країни, щоб зупинити паніку. Долар пережив девальвацію. Кредитні установи отримали пакет державної допомоги – насамперед стабілізаційні позики.
Для оздоровлення виробництва було створено спеціальну Національну адміністрацію відновлення промисловості, яка почала визначати квоти своєї продукції, розподіляти ринки збуту, встановлювати ціни, умови кредиту, тривалість робочого дня, рівень зарплати тощо.
Вивезення золота з країни було повністю заборонено, а золотий стандарт скасовано.
Нове законодавство встановило мінімальний розмір заробітної плати, максимальну тривалість робочого дня. Було створено адміністрацію громадських робіт, на які в період з 1933 по 1937 рік держава асигнувала загалом 12 млрд. доларів.
Лише до 1937 року у економіці США намітилися деякі позитивні тенденції. ВВП майже досяг рівня 1929 року, почало знижуватися безробіття. Стадія гострої кризи перейшла у застій економіки, який тривав ще кілька років.
Помилково думати, що Велика депресія проявила себе лише у Сполучених Штатах. Вона призвела до повномасштабної світової фінансової кризи, спаду промисловості та масового безробіття в таких країнах, як Канада, Великобританія, Франція. Багато аналітиків небезпідставно вважають, що прихід до влади націонал-соціалістів у Німеччині і Друга світова війна, що вибухнула надалі, багато в чому пов’язані саме з Великою депресією.
Економісти розходяться в думках щодо того, що спричинило найстрашнішу економічну катастрофу за всю історію людства.
Прихильники кейнсіанства стверджують, що основа кризи – у нестачі грошової маси, оскільки долар був прив’язаний до золота, якого було недостатньо. Розвиток масового виробництва, випуск нових видів продукції виявилися не забезпечені достатньою мірою засобами обміну. Політика Рузвельта ґрунтувалася на кейнсіанських принципах і була націлена на збільшення попиту за рахунок оплати громадських робіт, державного втручання та регулювання.
Принципово іншого погляду дотримувалися прибічники монетаризму, які вважали причиною кризи неправильні дії Федеральної резервної системи. З їхньої точки зору, грошова пропозиція мала збільшуватися при зростанні виробництва і скорочуватися при його зниженні, тоді як наприкінці 1920-х років у США проводилася діаметрально протилежна політика.
Існує низка факторів, які, безперечно, вплинули на економічну ситуацію та сприяли настанню кризи. Це протекціоністські заходи, які спочатку захищали американських виробників, а згодом викликали дії у відповідь інших країн, що призвело до торгових війн і зниження цін на міжнародних ринках. Тяжкість кризи була викликана небувалим перегрівом фондового ринку, а також чинними на ньому правилами, що дозволяли проводити маржинальні угоди без покриття.
Велика депресія залишила слід у світовій історії. Її наслідки для Америки і всього світу виявилися настільки тяжкими, що в результаті повністю змінився підхід до економіки як науки. Основними завданнями центральних банків та їх грошово-кредитної політики стали згладжування циклічності, пом’якшення наслідків спаду та протидії «перегріву».
Крім того, надалі політики та економісти, говорячи про спад виробництва, відмовилися від таких слів, як «паніка», «криза», а тим більше «депресія». Сьогодні найчастіше схожі економічні явища називають лагідніше – «рецесією».
