Державне регулювання ринку фінансових послуг

Державне регулювання ринку фінансових послуг (State Regulation of the Financial Services Market) — здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Основною метою державного регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення стабільного та динамічного розвитку вітчизняного фінансового сектора та його ефективного впливу на розвиток усієї економічної системи. Головними напрямками реалізації цієї мети є:

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
• захист інтересів споживачів фінансових послуг;
• створення сприятливих умов розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
• створення умов ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
• забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав учасників;
• дотримання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
• запобігання монополізації та створення умов для розвитку сумлінної конкуренції на ринках фінансових послуг;
• сприяння інтеграції у європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні здійснюють:

1. з ринку банківських послуг – Національний банк України;
2. щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
3. за іншими ринками фінансових послуг – Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Основними формами державного регулювання ринку фінансових послуг є:

• ведення державних реєстрів фінансових установ (див. Державний реєстр банків);
• ліцензування діяльності щодо надання фінансових послуг (див. Банківська ліцензія);
• нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ;
• нагляд за діяльністю фінансових установ (див. Банківський нагляд);
• застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
• проведення інших заходів.

Юридична особа, яка планує здійснювати свою діяльність на ринку фінансових послуг, набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного Державного реєстру фінансових установ.

Національний банк України веде:

• Державний реєстр банків;
• офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

Національна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України здійснює реєстрацію та веде:

• Державний реєстр фінансових установ;
• Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків);
• Державний реєстр страхових та перестрахових брокерів;
• реєстр саморегулівних організацій;
• реєстр аудиторів, яким надається декларація про проведення аудиторських перевірок фінансових установ;
• перелік страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів;
• перелік актуаріїв;
• перелік фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю;
• перелік лізингодавців (юридичних осіб), взятих на облік до Держфінпослуг.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку веде:

• реєстр професійних учасників ринку цінних паперів;
• реєстр інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій;
• реєстр аудиторів та аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, які здійснюють діяльність на ринку цінних паперів та їх похідних;
• Державний реєстр уповноважених рейтингових агенцій.

Діяльність фінансових установ над ринком фінансових послуг складає підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом.

Основними напрямками нагляду за діяльністю фінансових установ на ринку фінансових послуг є дотримання встановлених критеріїв, нормативів та вимог щодо:

• ліквідності;
• капіталу та платоспроможності;
• прибутковості;
• якості активів та ризикованості операцій;
• якості систем керування;
• правил надання фінансових послуг.

З метою ефективної реалізації своїх функцій Уповноважений орган має право у межах компетенції здійснювати періодичне інспектування фінансових установ. У разі порушень фінансовими установами законів або інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Уповноважений орган може вживати певних заходів адміністративного чи матеріального впливу, призначати тимчасову адміністрацію або здійснювати ліквідацію установи.

(Див. Фінансове посередництво, Економічні нормативи діяльності банків).