Гудвілл (Goodwill) — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів банку та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських рішень, що домінує на ринку, нових технологій. Гудвілл при консолідації — перевищення вартості придбання над часткою материнського банку у справедливій вартості придбаних активів, що ідентифікуються, і зобов’язань на дату придбання. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та не враховується у розрахунку валових витрат платника податку.
Гудвілл, наприклад, може виникати у випадку, якщо вартість придбання інвестиції в асоційовані та дочірні компанії перевищує частку банку інвестора у справедливій вартості чистих активів на дату придбання.
Якщо частка банку у справедливій вартості придбаних чистих активів перевищує вартість придбання інвестицій в асоційовані та дочірні компанії на дату придбання, то виникає негативний гудвілл. За наявності негативного гудвілу банк повинен перевірити ідентифікацію та оцінку ідентифікованих активів та зобов’язань та оцінку вартості придбання. Негативний гудвіл у повній сумі має бути визнаний доходом під час первісного визнання інвестиції. Гудвілл враховується як складова вартості інвестиції та оцінюється за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Банк має щорічно перевіряти гудвіл на знецінення.
Гудвілл – це вартість ділової репутації фірми. У професійній оцінці під гудвілом розуміється величина, на яку вартість бізнесу перевищує ринкову вартість матеріальних активів підприємства та частини нематеріальних активів, відображених у бухгалтерській звітності.
Гудвілл виникає, коли компанія отримує стабільні, високі прибутки, і її прибуток на активи (або на власний капітал) вищий за середньогалузевий рівень.
Гудвілл – частина вартості підприємства як цілого, яка існує тільки разом з цим “цілим” і не може бути віднесена до будь-якого одного конкретного активу. Гудвілл приймається на баланс тільки в момент зміни власника підприємства (переходу права власності) і є активом, що не амортизується. Для визначення ринкової вартості гудвілу використовують метод надлишкових прибутків. Основні його етапи:
- оцінка ринкової вартості матеріальних активів підприємства;
- розрахунок нормалізованого прибутку (тобто прибутку, звільненого від одноразових доходів та витрат, не пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства);
- визначення середньогалузевого рівня прибутку на активи (або власний капітал);
- розрахунок очікуваного прибутку на основі величини матеріальних активів та середньогалузевого рівня прибутку на активи;
- знаходження надлишкового прибутку як різниці між нормалізованим і очікуваним прибутком;
- обчислення величини ринкової вартості гудвілу шляхом поділу величини надлишкового прибутку на ставку капіталізації (див. Метод капіталізації доходу).
(Див. діяльність банку на ринку цінних паперів).
