Депозитний сертифікат (Certificate of Deposit) – один із монетарних інструментів Національного банку. Депозитний сертифікат є борговим цінним папером Національного банку у бездокументарній формі з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТІФ, що свідчить про розміщення у Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми та відсотків після закінчення встановленого строку. Депозитний сертифікат овернайт — борговий цінний папір Національного банку, який свідчить про розміщення банком коштів через лінію проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів на строк до наступного робочого дня.
Національний банк здійснює емісію депозитних сертифікатів із такими рядками: один день (овернайт) та до 90 днів. Участь у тендерах щодо розміщення депозитних сертифікатів можуть брати банки, які забезпечують:
- своєчасне та в повному обсязі формування обов’язкових резервів;
- своєчасне перерахування коштів за результатами попередньо проведених тендерів щодо розміщення депозитних сертифікатів.
Обов’язковою умовою для подання банком заявки на участь у тендерах щодо розміщення депозитних сертифікатів є укладення на поточний календарний рік відповідного генерального договору. Розміщення та розрахунки за депозитними сертифікатами здійснюються лише у безготівковій формі у національній валюті України. Умови розміщення, максимальна або мінімальна сума заявки від банку, сума вкладу, термін, на який розміщується депозитний сертифікат, визначаються залежно від ситуації, що склалася на грошово-кредитному ринку.
Депозитні сертифікати мають право обігу на відкритому ринку лише серед банків, а також можуть використовуватись як застава на міжбанківському кредитному ринку та як забезпечення кредитів рефінансування Національного банку.
Національний банк здійснює розміщення депозитних сертифікатів шляхом проведення кількісного чи відсоткового тендеру:
- щоденно — через постійно діючу лінію проведення тендерів щодо розміщення депозитних сертифікатів овернайт;
- щочетверга — депозитних сертифікатів терміном до 90 днів.
Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків Національний банк може оголошувати позачергові тендери з розміщення депозитних сертифікатів, про що повідомляє банки за допомогою коштів електронної пошти. У разі проведення процентного тендеру з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком, без визначення ціни на їх залучення. Банки самостійно пропонують суму та процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти у депозитні сертифікати. Національний банк на підставі заявок, що надійшли від банків, а також враховуючи оперативний моніторинг процентних ставок на міжбанківському ринку, самостійно визначає прийнятну для залучення коштів відсоткову ставку та здійснює розміщення депозитних сертифікатів у рамках оголошеного обсягу на цей тендер, починаючи з найменшої процентної ставки. Якщо оголошений обсяг залучення коштів менший за суму коштів, зазначених у заявках банків з однаковою процентною ставкою, то розміщення депозитних сертифікатів здійснюється пропорційно між цими банками.
У разі проведення кількісного тендеру Національний банк розміщує депозитні сертифікати серед банків відповідно до черговості поданих заявок до закінчення суми, запропонованої для залучення, виходячи з цілей регулювання грошово-кредитного ринку.
Процентна ставка за коштами, що мобілізуються Національним банком шляхом випуску депозитних сертифікатів, залежить від стану та прогнозного обсягу загальної ліквідності банків, кон’юнктурних очікувань ринку та строку вилучення коштів з обороту. Процентна ставка за розміщеними депозитними сертифікатами встановлюється диференційовано відповідно до термінів залучення коштів. Під час проведення тендеру з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком без визначення ціни залучення, банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти у депозитні сертифікати. Національний банк здійснює розміщення депозитних сертифікатів у межах оголошеного обсягу коштів та самостійно визначає прийнятну для залучення коштів відсоткову ставку, починаючи з найменшої запропонованої процентної ставки. У разі проведення такого розміщення Національний банк орієнтується на тенденції та динаміку відсоткових ставок на міжбанківському ринку. Процентна ставка залучення тимчасово вільних коштів є фіксованою відсотковою ставкою.
(Див. Грошово-кредитна політика, Ощадний (депозитний) сертифікат).
