Договір (contract) – угода двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, різновид угоди. Договір – найпоширеніша підстава виникнення зобов’язань. У договорі фіксуються майнові інтереси сторін, що згодом дозволяє сторонам вимагати їхнього здійснення.
Договори можуть бути оплатними та безоплатними. Відплатним є договір яким сторона повинна отримати плату або інше зустрічне задоволення за виконання своїх обов’язків, наприклад купівля-продаж, оренда. Безоплатний договір (contract of beneficiance/gratutious contract) – договір дарування, безвідсоткової позики та інших.
Розрізняють договори консенсуальні та реальні. Консенсуальним (consensual contract) вважається договір, укладання якого досить угоди сторін (купівля-продаж, поспіль, оренда). Щоб вважався ув’язненим реальний договір (real contract)Крім угоди потрібна передача речі від однієї сторони іншій (договори позики, перевезення, зберігання).
Особливими видами є договори публічні, приєднання, попередні та на користь третьої особи. Публічним (public contract) визнається договір який комерційна організація відповідно до характеру своєї діяльності зобов’язана укласти з кожним, хто до неї звернувся (роздрібна торгівля, перевезення загального користування, послуги зв’язку та ін.). Договором приєднання (adhesion contract) вважається договірумови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною шляхом приєднання до запропонованого договору загалом (наприклад, договір банківського вкладу, підписаний у вигляді формуляру). Попередній договір (inchoute contract) – це угода сторін про укладання основного договору у майбутньому за умов, передбачених попереднім договором. Згідно договору на користь третьої особи боржник зобов’язаний виконати виконання не кредитору, а третій особі, яка має право вимагати від боржника виконання зобов’язання на свою користь (наприклад, договір банківського вкладу на ім’я родича вкладника).
Договори залежно від правових наслідків та економічних результатів їх укладання та виконання ділять на договори, спрямовані на передачу майна у власність, на передачу майна у тимчасове користування, а також договори про виконання робіт, надання послуг та інші. Закон не встановлює вичерпного переліку видів договорів.
Відповідно до принципу свободи договорів сторони можуть укладати і договори, які не передбачені законом, але не суперечать йому. Можливе укладання та змішаних договорів, тобто. містять елементи різних договорів. Умови договору визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідної умови передбачено законом.
Умови можуть бути суттєвими, звичайними та випадковими. Істотне (condition) – Умова, без узгодження якої договір визнається неукладеним. Істотними завжди вважаються умови про предмет договору, умови, які є такими згідно із законом або необхідні для договору цього виду, а також умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Звичайними є умови, характерні для цього договору та передбачені в законодавстві про цей договір. Ці умови, як правило, визначаються диспозитивними нормами (див. Цивільне право), і сторони мають право їх змінити. У разі відсутності у договорі звичайної умови (usual term) його утримання встановлюється згідно із законом. Випадковими Умовами (contingent terms) вважаються умови, які сторони узгоджують на додаток до інших умов і які відображають специфіку їхніх взаємин.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, передбаченій для угод, якщо законом для договору цього виду не встановлено певної форми. Договір укладається за допомогою направлення оферти (пропозиції укласти договір) однією із сторін та її акцепту (прийняття пропозиції) іншою стороною. Договір вважається укладеним у момент отримання акцепту, якщо між сторонами, у необхідній у належних випадках формі, досягнуто згоди за всіма його істотними умовами. Договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами через поштовий, телеграфний, телетайпний, телефонний, електронний або інший зв’язок, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.
Невиконання або неналежне виконання договору спричиняє відповідальність у вигляді обов’язку винної сторони відшкодувати збитки, заподіяні іншій стороні, а також сплатити неустойку, передбачену законом або договором. Сплата неустойки та відшкодування збитків у разі неналежного виконання зобов’язання не звільняють боржника від виконання зобов’язання в натурі, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відшкодування збитків у разі невиконання зобов’язання та сплата неустойки за його невиконання звільняють боржника від виконання зобов’язання у натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.
