Закон Додда-Френка (Dodd-Frank Act) — закон про реформування фінансового сектора, ухвалений Конгресом США у липні 2010 р. з метою запобігання кризам та підвищення рівня фінансової стабільності. Основні положення Закону стосуються розширення повноважень та підвищення відповідальності ФРС США, централізації нагляду, уніфікації фінансового регулювання, посилення моніторингу системних ризиків та створення механізмів їх подолання, покращення захисту прав споживачів фінансових послуг, визначення більш жорстких вимог до капіталу та ліквідності банків, а також перенесення потенційних втрат від криз з платників податків учасників ринку.
З метою моніторингу та запобігання системним ризикам створено Раду з нагляду за фінансовою стабільністю (Financial Stability Oversight Council, FSOC), яка покликана зосередити свою діяльність на виявленні, моніторингу та вирішенні проблем, пов’язаних із системними ризиками, що виникають внаслідок діяльності великих фінансових установ, а також з їхніми продуктами та послугами, що сприяють поширенню фінансових ризиків. Порада уповноважена розробляти рекомендації для всіх регуляторів, у т.ч. та для ФРС щодо вимог до капіталу, ліквідності, левериджу, управління ризиками, а також правила поведінки великих фінансових корпорацій на фінансовому ринку. Рада також має право вимагати від небанківських фінансових установ, які несуть системну загрозу, дотримуватись встановлених вимог; вимагати від фінансових компаній виділити частину активів (розділитися) у разі, якщо вони є системною загрозою фінансової стабільності в США; визначати системно важливі клірингові, платіжні та розрахункові системи, нагляд за якими має здійснювати ФРС, а також не дозволяти великим банківським холдинговим корпораціям, які отримали кошти через державну програму викупу проблемних активів, уникнути жорсткого нагляду через продаж/ліквідацію банків.
Високий статус цього органу наголошує, що Раду очолює міністр фінансів США, а до її складу входять 9 експертів-представників федеральних регулюючих органів США. Крім того, у складі Казначейства США створено новий Офіс із фінансових досліджень, до складу якого входять профільні експерти. Діяльність цього Офісу покликана сприяти роботі Ради та пов’язана зі збором та регулярним оприлюдненням інформації про ризики шляхом періодичних звітів та щорічних звернень до Конгресу.
Для захисту споживачів фінансових та банківських послуг у складі ФРС США створено новий незалежний орган нагляду – Бюро фінансового захисту споживачів (Consumer Financial Protection Bureau, CFPB), завдання якого полягає у захисті споживачів від несумлінних продуктів та практик, а також у наданні споживачам повної інформації про фінансових організаціях та його послугах. Бюро має право контролювати діяльність банків та кредитних спілок з активами понад 10 млрд. дол. США, а також інших великих небанківських установ, зокрема, пов’язаних з іпотечним бізнесом. Для забезпечення своєї діяльності Бюро відповідає за нагляд за ринком фінансових послуг перед споживачами, має право розробляти власні інструкції та вимоги щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, що надаються як для банків, так і для небанківських фінансових установ, створює Офіс фінансової грамотності та безкоштовну «гарячу лінію» , і навіть має співпрацювати коїться з іншими банківськими регуляторами. Бюджет Бюро формується рахунок коштів ФРС.
Принципове значення має те, що в Законі Додда-Френка вперше у світовій практиці розроблено спеціальний правовий механізм «виведення з ринку» («упорядкованої ліквідації» — Orderly Liquidation) великих системно важливих фінансових корпорацій, які ще називають «надто великі для того, щоб збанкрутувати » з урахуванням мінімізації втрат і без загроз виникнення нової кризи чи фінансової нестабільності. Реалізація цього механізму шляхом розробки планів ліквідації (закриття) таких установ покладено Федеральну корпорацію страхування депозитів і передбачає компенсацію витрат з допомогою учасників ринку, а чи не з допомогою платників податків.
Відповідно до положень Закону Рада з нагляду за фінансовою стабільністю проводитиме моніторинг системного ризику та рекомендуватиме ФРС заходи щодо запровадження більш жорстких вимог до капіталу, ліквідності та управління ризиками, а також відповідно до «правила Волкера» контролюватиме обмеження на заборону банкам, їх філіям та банківським холдінгам та небанківським установам, нагляд за якими здійснює ФРС, за власні кошти купувати/продавати акції, інвестувати або фінансувати хедж-фонди та фонди приватних інвестицій. «Правило Волкера» передбачає обмеження можливостей банків щодо проведення торгових операцій на ринку за власні кошти у сумі, що не перевищує 3% від їхнього капіталу першого рівня, а також володіти не більше ніж 3% капіталу хедж-фондів та фондів приватних інвестицій.
З метою запобігання фінансовій нестабільності великі фінансові компанії зі складною організацією зобов’язані періодично надавати Раді з нагляду за фінансовою стабільністю плани власної впорядкованої ліквідації (так звані плани поховання) у разі виникнення відповідної ситуації. Такі плани допоможуть регуляторам краще розуміти структуру компаній та сприяти їх відносно безболісному виходу з ринку у разі банкрутства чи ліквідації. Крім того, плани ліквідації створюють механізм, за допомогою якого Федеральна корпорація страхування депозитів закриває системно важливі фінансові установи. Рішення про неплатоспроможність таких компаній приймається спільно ФРС, Федеральною корпорацією страхування депозитів та Міністерством фінансів протягом доби.
Для забезпечення «впорядкованого» виведення проблемних фінансових установ із ринку створюється спеціальний фонд у сумі 50 млрд. дол. США, кошти якого будуть використані у процесі ліквідації проблемних установ. У разі якщо потрібна сума перевищить 50 млрд. дол., додаткові кошти має право надати ФРС як «останній кредитор у критичній ситуації». Після завершення процедури ліквідації фінансової компанії кошти, надані ФРС, та витрати із спеціального фонду мають бути відшкодовані у першочерговому порядку.
Ухвалений Закон Додда-Френка також чітко розмежовує сфери компетенції регуляторів, спрощує банківський нагляд, підвищує рівень узгодженості прийнятих рішень та підзвітності. Згідно з новою схемою регулювання:
- Федеральна корпорація страхування депозитів регулює діяльність банків, що функціонують окремих штатах, ощадних кас, банківських холдингових компаній з активами до 50 млрд. дол. США;
- Офіс валютного контролера регулює діяльність загальнонаціональних банків та федеральних ощадних кас з активами до 50 млрд. дол. США;
- ФРС регулює діяльність банків та банківських холдингових компаній з активами понад 50 млрд. дол. США.
У зв’язку з прийняттям Закону Додда-Френка суттєво розширилися повноваження та зросла відповідальність ФРС, особливо щодо моніторингу системних ризиків та забезпечення фінансової стабільності. Натомість підвищився і рівень прозорості її діяльності. Відтепер урядове агентство зі звітності має право аудиту будь-яких випадків кредитування у надзвичайному режимі, який проводитиме ФРС. Рада керівників ФРС офіційно зобов’язаний визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг та усувати загрози фінансової стабільності у США. З метою посилення керівництва створено посаду віце-голови ФРС з питань нагляду, який призначається на посаду Президентом та кожні півроку звітує перед Конгресом, а його основні функції полягають у розробці рекомендацій Раді з нагляду та регулювання. Наглядові функції ФРС тепер виконуватиме не безпосередньо, а через федеральні резервні банки. І жодна компанія, її дочірня чи афілійована компанія, за діяльністю якої здійснює нагляд ФРС, не матиме права голосувати за директорів федеральних резервних банків.
Закон Додда-Френка також передбачає суттєве вдосконалення регулювання позабіржового ринку похідних цінних паперів шляхом ведення їхньої торгівлі в централізованих клірингових системах або на біржах. Хедж-фонди, в управлінні яких перебувають активи понад 100 млн. дол. США, зобов’язані реєструватися в Комісії з цінних паперів та розкривати свої фінансові дані з метою моніторингу системного ризику та захисту прав інвесторів. Таким чином, з ринку усувається частина нерегульованої, так званої «тіньової» фінансової системи.
При Комісії з цінних паперів США створено Офіс кредитних рейтингових агентств, який зобов’язаний контролювати діяльність ринку рейтингових послуг, та у разі потреби має право відкликати реєстрацію рейтингової організації.
Підприємства, які емітують сек’юритизовані цінні папери на кшталт цінних паперів під заставу іпотечних кредитів, тепер зобов’язані залишати на своїх балансах частину ризиків (до 5% від кредитного ризику), якщо базові кредити не відповідають стандартам безризиковості. Одночасно від емітентів потрібно розкривати більше інформації про базові активи та аналізувати їхню якість.
Заслуговує також на увагу низка новацій з виплат керівництву компаній та вдосконалення корпоративного управління. Новий Закон надає акціонерам право брати участь у визначенні рівня оплати праці менеджерів, розширює їх права у призначенні директорів, забезпечує незалежність діяльності комітетів з питань компенсацій, зобов’язує акціонерні компанії вводити політику, згідно з якою доплати менеджерам можуть бути відкликані у разі, якщо вони ґрунтувалися на неналежній або неточної фінансової звітності. Ці заходи розглядаються як засіб вирішення проблеми надмірних виплат керівництву компаній, а також механізм стимулювання менеджменту до забезпечення довгострокового зростання і стабільності компанії.
Таким чином, ідеологія Закону Додда-Френка полягає у концентрації уваги на управлінні системним ризиком на основі централізації нагляду, чіткого розмежування повноважень, підвищення ролі та відповідальності ФРС. Практично новий Закон замінив Закон Гласса-Стигалла (1933) і, незважаючи на критику багатьох фінансистів, зокрема А. Грінспена, буде важливим не тільки для США, але і для всієї світової фінансової спільноти і обов’язково знайде відображення у реформах в інших країнах та на рівні міжнародних організацій. Найкориснішими багатьох країн, зокрема. і для України, можуть бути положення щодо необхідності регулювання системного ризику, запровадження більш жорстких вимог до капіталу та ліквідності, перенесення відповідальності за ризик на учасників ринку, запровадження уніфікованих вимог та механізмів регулювання та нагляду для банків та небанківських фінансових установ, а також розширення можливостей глобального співробітництва у сфері регулювання.
(Див. Державне регулювання банківської діяльності, Державне регулювання ринку фінансових послуг).
