Майнове страхування – Галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин виступають різні матеріальні цінності, а також майнові права. Призначення майнового страхування – відшкодування збитків, які виникли внаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно, що є власністю страхувальника, так і що знаходиться у його володінні, користуванні та розпорядженні. Страхувальниками виступають власники майна та інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його безпеку.
Майнове страхування відрізняється від особистого страхування, де взаємини страховика та страхувальника не пов’язані з будь-яким майном. Воно відрізняється і від страхування відповідальності, де відносини хоч і виникають, як правило, на основі використання певного майна, але не залежать від вартості цього майна.
Зародження майнового страхування належить до давнини. За 2000 років до н. на Близькому Сході виникла угода про страхову взаємодопомогу торгівлі, коли об’єктами страхування були товари, і навіть перевезені морським і сухопутним транспортом цінності. Майнове страхування зумовило появу та розвитку інших галузей страхування.
У Росії її зародження майнового страхування поклав Указ Імператриці Катерини II створення Страхової експедиції (1786 р.). Становлення майнового страхування за радянських часів почалося з Декрету РНК РРФСР від 6 жовтня 1921 р. «Про державне майнове страхування». Їм передбачалася організація у всіх сільських та міських місцевостях державного страхування приватних господарств від пожеж, відмінка худоби, градобиття рослинних культур, а також аварій на коліях водного та сухопутного транспорту. Пізніше було запроваджено страхування майна кооперативних, громадських, державних підприємств та організацій.
Майнове страхування виходить із забезпечення відшкодування, перш за все, прямої фактичної шкоди, відновлення загиблих (ушкоджених) об’єктів. Воно передбачає також проведення заходів щодо запобігання або зниження втрат, забезпечення збереження застрахованого майна. З цією метою застосовуються юридичні норми, що наказують страхувальнику виконання превентивних заходів, стимулювання цих заходів через систему знижок-накидок до платежів, обмеження виплат страхового відшкодування, а також відрахування частини страхових платежів на фінансування відповідних запобіжних заходів.
Критеріями економічної ефективності майнового страхування виступають повнота страхової оцінки об’єкта, співвідношення її зі страховою сумою (рівень забезпечення), сукупність ризиків, яких проводиться страхування.
Загальні закономірності розвитку майнового страхування – розширення географії його застосування та переліку об’єктів, підвищення рівня забезпеченості, поєднання обов’язкової та добровільної форм проведення.
Вирізняють такі підгалузі майнового страхування:
- страхування різних матеріальних цінностей (будівель, засобів транспорту, вантажів та інших);
- страхування майнових прав та капіталу (титулу власності, інвестицій, інтелектуальної власності тощо);
- страхування від можливих втрат доходу та непередбачених витрат (на випадок перерв у виробництві, вимушених юридичних витрат, порушення зобов’язань контрагентами підприємця тощо).
У спеціалізованій літературі зустрічається також розподіл майнового страхування на підгалузі залежно від форми власності та категорій страхувальників:
- страхування майна державних підприємств, кооперативних та громадських організацій;
- державного майна, зданого у найм;
- майна, що у особистої власності громадян, тощо.
Підгалузі майнового страхування поділяють на види, що передбачають страхування однорідних об’єктів від конкретних небезпек за відповідними тарифними ставками, наприклад, страхування будівель та іншого майна.
Нерідко різнорідні об’єкти об’єднуються в одному виді страхування (так зване комбіноване страхування), наприклад, страхування транспортних засобів і багажу в поєднанні зі страхуванням водія та пасажирів.
Застосовується також класифікація майнового страхування за страховими ризиками, наприклад страхування майна від вогню та інших небезпек. Її необхідність пов’язана з відмінностями обсягом страхової відповідальності та особливостями методики визначення шкоди страхувальників.
За формою проведення майнове страхування може бути добровільним та обов’язковим. Держава запроваджує обов’язкову форму тоді, коли загибель чи пошкодження майна торкається загальнодержавних інтересів.
У країнах ЄС діє єдина класифікація страхування, встановлена Директивою ЄЕС 73/239/ЄЕС. Майнове страхування охоплює кілька класів, зокрема страхування автомобілів, страхування залізничного рухомого складу, страхування повітряних суден, страхування морських та річкових суден, страхування вантажів у дорозі, страхування від вогню та стихійних лих та інші.
