Майно (property) –
- сукупність речей, матеріальних цінностей, грошей, цінних паперів, що у власності або оперативному управлінні юридичних та фізичних осіб. Коло об’єктів, що входять до складу майна, залежить від форми власності, до якої це майно належить;
- сукупність речей та майнових прав отримання речей чи іншого майнового задоволення з інших осіб (актив). Так, встановлюючи правила про відповідальність підприємств за своїми зобов’язаннями, закон визначає її обсяг у межах майна, що належить їм (закріпленого за ними), на яке за законом може бути звернене стягнення;
- сукупність речей, майнових прав та обов’язків, що характеризують майновий стан їхнього носія (актив та пасив). З цим пов’язане універсальне правонаступництво (перехід до іншої особи активу та пасиву – прав та обов’язків) при успадкування та припинення діяльності юридичних осіб.
Майно підрозділяється на рухоме та нерухоме. Законодавство передбачає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод із ним як юридичний акт визнання та підтвердження державою виникнення, обмеження, переходу чи припинення прав на нерухоме майно відповідно до Цивільного кодексу. Державна реєстрація є єдиним підтвердженням існування зареєстрованого права. Це право на нерухоме майно може бути оскаржене лише у судовому порядку.
Законодавством встановлюються організаційні та правові основи перетворення відносин власності у вигляді приватизації (оплатного відчуження) з метою підвищення ефективності економіки, поліпшення платіжного балансу.
Законодавством про виконавче судочинство регламентуються особливості звернення стягнення на майно організації-боржника, на арешт та реалізацію цього майна.
Нормативними документами з бухгалтерського обліку передбачається інвентаризація майна підприємств. Відповідно до Закону «Про податок на майно підприємств» підприємства є платниками податку, яким оподатковуються основні засоби, нематеріальні активи, запаси та витрати, що перебувають на балансі платника. Основні засоби, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети враховуються за залишковою вартістю. Конкретні ставки податку майно підприємств, зумовлені залежно від видів діяльності, встановлюються законодавчими органами.
Господарська практика під час угод купівлі-продажу, проведення процедури банкрутства потребує оцінки вартості майна. Розрізняють майно: державного підприємства, муніципального підприємства, господарського товариства та товариства.
Майно державного підприємства формується за рахунок бюджетних асигнувань та (або) вкладів інших державних підприємств, отриманих доходів, інших законних джерел. Державне майно (у цивільному праві), що перебуває у власності фонду, закріплюється за підприємством або установою і належить йому на праві господарського відання (унітарне підприємство) або оперативного управління (казенне підприємство, установа). Будівлі, споруди та інше майно державне підприємство не має права здавати в оренду, передавати у тимчасове користування або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном без згоди відповідного органу з управління державним майном.
Майно муніципального підприємства – Сукупність речей і матеріальних цінностей, що знаходяться в муніципальній власності, закріплених за муніципальним унітарним підприємством і належать йому на правах господарського відання. Воно формується рахунок коштів місцевого бюджету. Права муніципального підприємства є правом господарського відання чи правом оперативного управління. Перше надає підприємству ширші права щодо майна. Муніципальне підприємство немає права продавати належне йому праві господарського ведення нерухоме майно, здавати їх у оренду, віддавати у заставу, вносити як вклад у статутний (складений) капітал господарських товариств і товариств чи іншим способом розпоряджатися цим майном без згоди власника.
Майно господарського товариства – Сукупність речей і матеріальних цінностей, утворена за рахунок вкладів (внесків) засновників (учасників) та їх спільної діяльності. Цивільний кодекс регламентує вид власності на майно товариства, порядок користування та обов’язки учасників (вкладників) за утриманням майна. Внесене товаришами майно, яким вони мали на праві власності, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція та отримані від такої діяльності плоди та доходи визнаються їх загальною частковою власністю, якщо інше не встановлено законом або договором або не випливає із суті зобов’язань. Внесене товаришами майно, яким вони володіли на підставах, відмінних від права власності (право оренди, право користування), використовується в інтересах усіх товаришів і складає поряд з майном, що перебуває в їхній спільній власності, спільне майно товариства. Ведення бухгалтерського обліку загального майна товариства то, можливо доручено одному з що у договорі простого товариства юридичних. Користування спільним майном товаришів здійснюється за їх загальною згодою, а за недосягнення згоди – у порядку, що встановлюється судом. Обов’язки товаришів за змістом спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням обов’язків, визначаються договором простого товариства.
Майно господарського товариства (акціонерного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю) – речі та матеріальні цінності, утворені з вкладів його учасників у статутний капітал та результату фінансово-господарської діяльності товариства як юридичної особи.
