Іноземні інвестиції (foreign investments) – довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей іноземними інвесторами, а також закордонними філіями юридичних осіб-резидентів в економіку країни-реципієнта (приймає), а також придбання ними корпоративних чи державних цінних паперів з метою отримання прибутку чи активів.
Іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Прямі іноземні інвестиції (Direct foreign investments) – довгострокові вкладення, при здійсненні яких інвестор має стратегічні цілі. Подібний вид інвестування не має спекулятивного характеру, поведінка інвестора стабільна. Ці ресурси є найбільш привабливими при фінансуванні капіталовкладень. Прямий (стратегічний) інвестор часто забезпечує як приплив фінансових ресурсів, а й трансферт (переведення) технології, управлінського досвіду, сприяє збуту продукції. З 70-х років. набули поширення інвестиції без вкладень в акціонерний капітал. Вони здійснюються шляхом надання ліцензій, торгових марок, управлінських та інших послуг.
До прямих іноземних інвестицій міжнародна статистика відносить такі вкладення, які дають право щонайменше 10% акцій чи акціонерного капіталу (іноді 25%). Такий обсяг акцій дозволяє впливати на прийняття рішень, особливо якщо акції розпорошені або якщо компанія залежить від іноземного інвестора у технологічному чи іншому відношенні.
Серед інвесторів переважають розвинуті країни. Вони ж залучають більшу частину іноземних інвестицій. Однак у 90-х роках. намітилося підвищення ролі країн як об’єктів прямого інвестування. У 60-80-х роках. на їхню частку припадало від 10 до 20% прямих інвестицій, у 90-х рр. США. цей показник підвищився до 35-40%. Посилення припливу інвестицій сприяла глобалізація виробництва у зв’язку з посиленням міжнародної конкуренції. Транснаціональні корпорації (ТНК) стали ширше використовувати дешеву робочу силу країн, що розвиваються. Велике значення мало також вдосконалення інвестиційного клімату, зокрема. лібералізація регулювання іноземних інвестицій
Деякі країни самі стали у ролі прямих інвесторів там. У 70-ті роки. ними припадало 2% потоку прямих інвестицій, у 1-й пол. 90-х. – 15%. Частка зарубіжних активів підприємств із країн у загальній сумі 1995 р. дорівнювала 9%. Переважна більшість прямих іноземних інвестицій проходить через канали ТНК. У галузевому розрізі найвищим індексом транснаціональності відрізняються хімічні та фармацевтичні компанії. За ними слідують фірми харчової та електронної промисловості.
Накопичені у світі прямі іноземні інвестиції наприкінці 60-х років. дорівнювали 100 млрд. дол., у 70-х – 500 млрд., у 80-х – 1 600 млрд., у 1995 – 2 700 млрд., у 1997 – 3 400 млрд. дол.
Портфельні іноземні інвестиції (portfolio foreign investments) не переслідують довгострокових цілей. Вони здебільшого спекулятивні та нестійкі. Портфельні іноземні інвестиції виступають у формі як боргових, і пайових активів. Боргові цінні папери розміщуються переважно на євроринку. Основний інструмент – єврооблігації (євробонди). Емісію їх здійснюють уряди, муніципальні органи самоврядування, підприємства та банки. Ринок акцій на євроринку не розвинений. Тому пайові корпоративні цінні папери розміщуються на внутрішніх фондових ринках двома способами: або інвестор виходить на національний ринок, або емітент проводить емісію на одному з провідних зарубіжних фондових ринків. І в тому, і в іншому випадку, фінансові потоки проходять переважно між розвиненими країнами. Основними інвесторами виступають інвестиційні, а також пенсійні та страхові фонди (інституційні інвестори). У 90-х роках. підвищилася роль низки країн як сфери застосування портфельних інвестицій. Це держави з фінансовими ринками, що розвиваються (emerging markets). До них входять країни, в яких фінансові ринки отримали певний розвиток і активно інтегруються у світовий фінансовий ринок.
Вихід підприємств і банків із країн із ринками, що розвиваються, на ринки західних країн здійснюється за допомогою депозитарних розписок. Розрізняють американські (емісія здійснюється на американському ринку) та глобальні (емісія здійснюється в Європі та інших країнах) депозитарні розписки.
