Кредитна політика

Кредитна політика (Credit Policy) – комплекс методів та коштів у сфері кредитних відносин, які здійснюють центральний банк та банківські установи з організації кредитного процесу з метою забезпечення розвитку економіки.

Конкретні цілі кредитної політики – Послаблення економічних криз, обмеження інфляції, забезпечення стабільного зростання виробництва та функціонування ринку позичкових капіталів, забезпечення стабільності банківської системи.

Основними методами кредитної політики є зміна величини облікової ставки та норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, обмеження чи стимулювання розмірів кредиту тощо.

Розрізняють два типу кредитної політики:

1. політика кредитної рестрикції (обмеження кредиту чи політика «дорогих грошей»), спрямовану стримування кредитних операцій банківської системи та застосовується за умов економічного підйому для стримування зростання виробництва;
2. політика кредитної експансії («дешевих грошей»), спрямовану стимулювання кредитних операцій банківської системи, яка застосовується за умов власне економічної кризи та стагнації виробництва.

Кредитна політика має суперечливий характер. Так, політика “дешевих грошей” посилює інфляцію, призводить до порушення макроекономічних пропорцій. Політика «дорогих грошей» несприятливо позначається на діяльності малого та середнього бізнесу, що погіршує умови отримання споживчого кредиту населенням.

Кредитна політика банку — це стратегія та тактика банку щодо залучення ресурсів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі таких принципів кредитування як терміновість, платність, забезпеченість, повернення та цільовий характер використання. Кредитна політика з погляду стратегії включає пріоритети, принципи та цілі окремого банку на кредитному ринку, а з погляду тактики — фінансовий та інший інструментарій, що використовується банком для цілей під час здійснення кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Розробка та реалізація кредитної політики банку дозволяє планувати, регулювати, контролювати та раціонально організовувати взаємини між банком та його клієнтами щодо зворотного руху грошових коштів. Кредитні вкладення банку мають бути надійними і рентабельними. Оскільки банківські кредити становлять найбільшу та проблемну частину активів, вони повинні зазнавати ретельної оцінки та нормування. Виходячи з цього, кредитна політика банку є одним з найважливіших інструментів запобігання ризикам, а її головне призначення полягає у встановленні ключових принципів, яким повинні наслідувати менеджери та керівники банку, плануючи кредитну діяльність та надаючи кредити.

Під час проведення кредитної політики банки мають виходити з необхідності поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників з урахуванням загальнодержавних інтересів. З метою захисту інтересів кредиторів та вкладників кредитування позичальників здійснюється з дотриманням економічних нормативів діяльності банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових та резервних фондів.

Єдиної кредитної політики всім банків немає. Кожен банк визначає кредитну політику, враховуючи економічну, політичну та соціальну ситуацію в регіоні, де він працює, або беручи до уваги всю сукупність зовнішніх та внутрішніх ризиків, що впливають на роботу певного банку.

До найважливіших зовнішнім факторам відносяться:

• загальний стан економіки нашої країни, темпи інфляції, темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), дефіцит державного бюджету, і т.д.;
• грошово-кредитна політика Національного банку України;
• рівень доходів населення, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг тощо;
• регіональна та галузева специфіка функціонування банку;
• рівень конкуренції;
• рівень цін на банківські продукти та послуги;
• політизованість суспільства;
• соціальне напруження;
• попит послуги банку його клієнтів.

До найважливіших внутрішнім факторамщо визначають кредитну політику банку, належать:

• кредитний потенціал банку;
• ступінь ризику та прибутковість окремих видів позичок;
• стабільність депозитів;
• спектр операцій та послуг;
• забезпеченість позичок;
• професійна підготовленість, кваліфікація та досвід персоналу банку;
• клієнтура банку;
• цінова політика банку

Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов’язаннями перед клієнтами всім майном і коштами, що їм належать. Банки приймають рішення про надання кредитів позичальникам відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, що регулюють кредитну діяльність.

Насправді під кредитної політикою розуміють офіційний внутрішній документ банку, у якому викладено філософія кредитної діяльності банку. Розробка кредитної політики передбачає підготовку меморандуму щодо кредитної політики (credit memorandum), інструкцій або положень про кредитування.

Меморандум містить стратегію та методи банківської кредитної політики, спрямованих на досягнення цілей банку у сфері кредитування. З метою реалізації кредитної політики та регламентації кредитної діяльності в банку розробляється Посібник із кредитної політики (credit policy manual), в якому наводиться детальний опис та послідовність дій щодо реалізації кожної конкретної процедури.

Основними елементами кредитної політики є:

1. загальні положення, де вказуються цілі та принципи кредитної політики банку;
2. цілі банку у сфері кредитування;
3. об’єкти кредитування, де визначаються цільові групи позичальників та пріоритети, основні умови надання кредитів, вимоги до позичальників, сегментація клієнтської бази тощо;
4. інструменти кредитування відповідно до ліцензії Національного банку України;
5. функції підрозділів банку, залучені до процесу кредитування;
6. опис політики ціноутворення;
7. вказівку обмежень щодо кредитування;
8. основні правила прийняття, оцінки та реалізації кредитного забезпечення;
9. опис процесу погодження видачі кредитів;
10. підходи до управління кредитними ризиками;
11. процедури затвердження, внесення змін та доповнень до кредитної політики.