Лізинговий кредит (leasing credit) – особлива форма кредитних відносин, предметом яких є майно, що передається у тимчасове користування на умовах терміновості, повернення та платності (див. Лізинг).
Лізинг є фінансову операцію з передачі права користування на тривалий термін нерухомого або рухомого майна, що залишається власністю орендодавця на весь термін дії договору лізингу. Фактично під лізингом розуміється вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування фінансових коштів у майно, що передається за договором фізичним чи юридичним особам визначений термін. Предметом договору може бути будь-яке рухоме та нерухоме майно, що відноситься до основних засобів. Тому лізинг – це угода між власником майна (орендодавцем) та орендарем про передачу майна у користування на обумовлений термін за встановлену плату, що виплачується щорічно, щокварталу або щомісяця.
Сутність лізингового кредиту у тому, що фінансова компанія чи банк, який надає такі послуги, купує майно, якого потребує лізингоодержувач, і надає йому цей об’єкт використання протягом певного періоду з можливістю наступного викупу. Головна відмінність лізингу від кредиту у цьому, що з кредиті користування передаються кошти, а за лізингу – конкретне майно.
За змістом лізинг відповідає кредитним відносинам і насправді аналогічний позичку. Тому в економічному сенсі лізинг є кредит, що надається лізингодавцем лізингоодержувачу у формі переданого в користування майна (товарний кредит). Учасники лізингової угоди укладають між собою як мінімум два договори. Перший – договір на поставку обладнання або майна (укладається орендодавцем з постачальником за вказівкою орендаря), другий – є власне договором оренди права на викуп обладнання, що не є зобов’язанням.
До суб’єктів лізингової угоди належать сторони, що у ній участь. Їх можна розділити на дві групи:
- прямі, що беруть безпосередню участь у угоді: лізингодавець (як кредитор), що набуває об’єкта лізингу і передає його в користування, лізингоодержувача майна (як позичальник) і постачальник (виробник або власник об’єкта лізингу), що реалізує його лізингодавцю;
- непрямі, яких ставляться комерційні банки, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, сприяють висновку лізингового договору, зокрема і шляхом надання позички придбання об’єкта лізингу.
Оплата користування лізинговим кредитом здійснюється або грошима, або продукцією, виробленої на лізинговому устаткуванні, або у формі зустрічної послуги.
У зарубіжній практиці лізинговий кредит є довгостроковим (від 10 років і більше).
Інші форми лізингового кредиту – надання банківського кредиту сторонньою кредитною організацією лізингової компанії чи лізингоодержувачу (цільовий кредит).
Лізингові угоди можна класифікувати за різними ознаками.
- За строком надання:
- оперативний лізинг;
- фінансовий лізинг
- 2. За територіальною ознакою:
- внутрішній лізинг, коли всі учасники правочину є представниками однієї країни;
- міжнародний лізинг.
- За характером лізингових платежів:
- грошові платежі;
- компенсаційні платежі, коли вони провадяться поставкою товарів, вироблених на орендованому устаткуванні, або у формі надання зустрічних послуг;
- змішані платежі.
- За складом учасників угоди:
- прямий лізинг, у якому власник майна самостійно здає їх у лізинг (двостороння угода);
- непрямий лізинг, у якому передача майна здійснюється через посередників (три- чи багатостороння угода).
Окремий випадок прямого лізингу – зворотний лізинг, у якому лізингова фірма набуває майно у власника і здає його йому у лізинг.
Переваги лізингу перед банківським кредитом полягають у тому, що він передбачає:
- стовідсоткове кредитування і вимагає негайного початку платежів. Орендні платежі зазвичай починаються після постачання майна лізингоодержувачу чи пізніше;
- Договір з лізингу отримати простіше, ніж банківський кредит. Часто лізингові компанії навіть вимагають від лізингоодержувача жодних додаткових гарантій, а забезпеченням угоди служить саме майно, яке за невиконання орендарем своїх зобов’язань лізингова компанія забирає назад;
- механізм надання лізингового кредиту є більш гнучким, ніж банківського, оскільки останній передбачає обмежені терміни та розміри погашення. Лізинговий кредит передбачає зручну для лізингоодержувача схему орендних платежів, їх плаваючу або фіксовану ставку;
- ризик старіння обладнання повністю лягає на лізингодавця, а лізингоодержувач має можливість направити ресурси, що тимчасово вивільняються, на інші цілі.
До недоліків лізингового кредиту можна віднести:
- моральне старіння майна раніше терміну закінчення лізингового договору у тому, що орендні платежі можуть бути незмінними до закінчення договору (фінансовий лізинг);
- при оперативному лізингу ризик старіння майна лягає на лізингодавця, що змушує його підвищувати орендну плату з лізингоодержувача;
- у разі виходу майна із ладу платежі здійснюються у встановлені терміни, незалежно від стану майна (фінансовий лізинг);
- Підготовка договору лізингу може вимагати значного часу та коштів, якщо об’єктом лізингового договору є великий чи унікальний об’єкт.
Лізинг вимагає великих капітальних вкладень для закупівлі устаткування подальшої здачі їх у аренду. Проте орендодавець отримує низку переваг:
- розширення кола банківських операцій та зростання кількості клієнтів;
- зниження ризику втрат від неплатоспроможності орендаря та ймовірності того, що буде потрібно реструктуризація кредиту;
- власність на лізингове майно зберігається за орендодавцем (банком) — на погашення зобов’язання може вимагати повернення майна, здачі їх у оренду іншому лізингоодержувачу, продаж;
- після занесення переданого майна до активу балансу, орендодавець (комерційний банк) нараховує амортизацію, яка не оподатковується і спрямовується на збільшення фонду, що використовується (призначеного) для нових закупівель обладнання банком;
- на відміну від простої банківської позички комісія лізингу розрахована на середній та тривалий терміни, і тому на термін договору лізингу платежі орендодавцю (банку) залишаються стабільними;
- після підписання договору банк зараховує орендну плату на певну дату, що набагато простіше за нарахування, обліку відсотків за позиками та ведення платіжних справ госпорганів у процесі довгострокового кредитування.
Орендар також отримує такі вигоди:
- можливість використання дорогої новітньої техніки без великих початкових капітальних вкладень прискорення темпів оновлення основних фондів;
- платежі ведуться з прибутку від експлуатації майна, що орендується, і не підлягають оподаткуванню як амортизаційні відрахування;
- повне фінансування, що дозволяє уникнути залучення великих кредитів інших банків;
- орендні внески, що змінюються, що полегшують використання фінансових ресурсів, облік і контроль за витрачанням коштів;
- можливість вибору між твердими та змінними внесками для задоволення запитів орендаря;
- стабільність платежів, які залежать від валютного курсу та банківського відсотка;
- обладнання оцінюється у поточних цінах, та орендні внески з майбутніх надходжень стають засобом зниження інфляції;
- оформлення документації не забирає багато часу та нескладно у складанні;
- додаткові гарантії інших установ банків який завжди обов’язкові;
- можливість поряд із лізингом користуватися низкою фінансових та нефінансових послуг банку.
