Лондонська міжбанківська ставка пропозиції (London Interbank Offered Rate, LIBOR) — середньозважена процентна ставка за міжбанківськими кредитами (ставка запозичення), що надаються банками, що виступають на лондонському міжбанківському ринку з пропозицією коштів у різних валютах і на різні терміни — від 1 дня до 12 місяців. Ставка фіксується Британською банківською асоціацією (British Bankers’ Association), починаючи з 1985 р. щодня об 11:00 на підставі даних, наданих обраними банками.
Ставка LIBOR розраховується на 10 валют:
- австралійський долар;
- данська крона;
- долар США;
- євро;
- канадський долар;
- новозеландський долар;
- шведська крона;
- фунт стерлінгів;
- швейцарський франк;
- японська єна.
Проте, для євро найчастіше використовується відсоткова ставка EURIBOR.
Фіксація ставки LIBOR здійснюється в такий спосіб. Уповноважений агент Британської банківської асоціації – агентство Thomson Reuters об 11:00 за західно-європейським часом обдзвонює 16 першокласних банків-маркетмейкерів (Prime banks) лондонського грошового ринку і запитує у них котирування пропозиції відсоткових ставок на стандартні терміни від 1 місяця до 1 зі споту. Для кожного періоду з 16 отриманих ставок відсікаються 4 найнижчі та 4 найвищі. Виходячи з інших ставок, розраховують середнє арифметичне значення, яке публікується як ставка LIBOR для відповідного періоду та відповідної валюти.
Крім ставок LIBOR іноді використовується поняття ставки LIBID (London Interbank BidRate), що відбиває середню ставку залучення міжбанківських кредитів на лондонському грошовому ринку. Проте для ставки LIBID немає офіційної процедури фіксації.
На ставку LIBOR орієнтуються відсоткові ставки фінансових товарів у сумі близько 360 трлн. дол. США у багатьох країнах світу.
(Див. Європейська міжбанківська ставка пропозиції, ЛІБОР, Процентна ставка за СПЗ, // www.bba.org.uk).
