Лондонський клуб кредиторів – неформальне об’єднання приватних кредиторів, призначене для врегулювання боргів перед учасниками. За своїми цілями та завданнями порівняємо з Паризьким клубом кредиторів. Проте Лондонський клуб – це об’єднання приватних інвесторів, найчастіше банків, а Паризький – об’єднання держав-кредиторів, представниками яких є, як правило, міністри фінансів та керівники центральних банків. Тобто Лондонський клуб кредиторів спеціалізується на врегулюванні позик, виданих приватними кредиторами державам-боржникам.
Лондонський клуб кредиторів – неформальна міжнародна організація, що об’єднує банки, які надали кредити урядам окремих країн або окремим юридичним особам цих країн, які мають труднощі з їх поверненням. Місце перебування – Лондон. Лондонський клуб кредиторів сформований наприкінці 70-х через нездатність низки країн відповідати за своїми зобов’язаннями. Перше засідання Лондонського клубу кредиторів відбулося 1976 р. для врегулювання проблем заборгованості Заїра.
Лондонський клуб кредиторів включає провідні індустріально розвинені країни. Основу організаційної структури Лондонського клубу кредиторів становить Банківський Консультаційний Комітет (БКК) із найбільших банків Лондонського клубу кредиторів. БКК є органом вироблення загальних принципів щодо врегулювання заборгованості.
На регулярних засіданнях Лондонського клубу кредиторів приймаються рішення щодо врегулювання проблем непогашення заборгованості. На цих засіданнях укладаються угоди із країнами-боржниками. Як правило, вони включають, з одного боку, такі заходи, як реструктуризація заборгованості, відстрочка погашення, надання відновлюваних кредитів, а з іншого – жорсткі заходи щодо забезпечення повернення кредитів: встановлення графіка виплат заборгованості, негайна сплата частини заборгованості тощо .
Процедура вирішення боргових проблем країн зазвичай є такою. Оскільки країна може мати невиконані зобов’язання перед десятками банків, від імені кредиторів створюється так званий Банківський консультаційний комітет, куди входять трохи більше 15 банків, яким вона має найбільше. Цей комітет веде переговори щодо реструктуризації боргу. Угода вважається досягнуто лише тоді, коли враховано інтереси всіх банків, заборгованість перед якими становить 90-95% від загальної суми. Лише після цього може бути підписано офіційний договір.
Як правило, Лондонський клуб кредиторів іде на відстрочення виплат на два-три роки. При цьому відсотки за позиками найчастіше не переглядаються. За наслідками угоди боржник може отримати додатковий кредит для обслуговування поточного боргу.
Російський борг, успадкований від СРСР, був реструктуризований Лондонським клубом кредиторів у 1997 році. До Банківського консультаційного комітету входили: Deutsche Bank, Credit Lyonnais, BNP, Commerzbank, BNL, Bank of Tokyo-Mitsubishi, Bank Austria, Dresdner Bank. За домовленістю основну заборгованість було переоформлено на реструктуризовані кредити Principal Notes (інструменти PRINs), а зобов’язання за відсотками — на процентні облігації Interest Arrears Notes (інструменти IANs). У 2009 році цей борг було повністю погашено.
