Світові фінансові інституції (world financial institutions) – міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації, які об’єднує загальна офіційна мета – розвиток міжнародного співробітництва та забезпечення цілісності та стабілізації складного та суперечливого всесвітнього господарства. Одні з них, маючи великі повноваження та ресурси, здійснюють регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Інші є форумом для міжурядового обговорення, вироблення консенсусу та рекомендацій щодо валютної та кредитно-фінансової політики.
Ряд світових фінансових інститутів забезпечує збір інформації, випуск статистичних та науково-дослідних видань з актуальних валютно-кредитних та фінансових проблем та глобальних проблем економіки. До організацій, що мають глобальне значення, відносяться спеціальні фінансові інституції ООН – Міжнародний валютний фонд, група Світового банку, а також Світова організація торгівлі. Деякі спеціальні органи ООН також займаються проблемами міжнародних фінансів. Серед них:
- ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку; її наради проводяться раз на 3–4 роки), у період між її сесіями – Рада з торгівлі та розвитку (2 сесії на рік);
- Комітет з «невидимих» операцій (платіжного балансу) та фінансування, пов’язаних зі світовою торгівлею та офіційним фінансуванням розвитку;
- Економічна рада, яка сприяла створенню міжнародних регіональних банків розвитку.
Своєрідним клубом розвинутих країн є Організація економічного співробітництва та розвитку – центр координації економічної політики та міжнародних зіставлень. Врегулюванням зовнішньої заборгованості займаються Паризький клуб країн-кредиторів (державний борг) та Лондонський клуб (приватна зовнішня заборгованість).
Своєрідний міжнародний форум представляють “сімка” (США, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Японія), що перетворилася на “вісімку” після приєднання в 1993 р. до неї Росії, і “група десяти” (“сімка”, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Швеція).
Світові фінансові інститути виникли переважно після 2-ої світової війни 1939–1945 рр., крім Банку міжнародних розрахунків (1930). Створення світових фінансових інституцій зумовлено глобалізацією господарських зв’язків, розвитком міждержавного регулювання економічних, у т.ч. валютно-кредитних та фінансових, відносин; необхідністю спільного вирішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота. Специфічними причинами створення міжнародних регіональних банків розвитку були:
- завоювання політичної незалежності та підвищення ролі країн, що розвиваються, у світовому розвитку;
- тенденція до регіонального співробітництва та економічної інтеграції з метою вирішення проблем національної економіки.
До регіональних світових фінансових інституцій відносяться Європейський банк реконструкції та розвитку, інститути Європейського союзу (зокрема Європейський інвестиційний банк, Європейський валютний інститут, спеціальні фонди).
Окрім глобальних та регіональних функціонують спеціалізовані світові фінансові інститути, наприклад Арабський банк економічного розвитку Африки (Arab Bank for Economic Development of Africa), Арабський фонд економічного та соціального розвитку (Arab Fund for Economic and Social Development), Карибський банк розвитку (Caribbean Development Bank) та інші.
Ступінь участі та впливу окремих країн у світових фінансових інститутах визначається величиною їхнього внеску до капіталу, т.к. зазвичай застосовується система «зважених голосів». Зміна співвідношення сил провідних світових фінансових центрів (США, Західна Європа, Японія) впливає діяльність світових фінансових інститутів, у якій проявляються дві протилежні тенденції взаємовідносин – розбіжність і партнерство з глобальних проблем міжнародних фінансів.
