Мультиплікатор (multiplier) – у кібернетиці коефіцієнт, що показує міру впливу позитивного зворотного зв’язку на вихідну величину керованої системи.
Мультиплікатор застосовується у різних галузях економіко-математичних методів. Вперше ідею мультиплікатора використав англійський економіст Р. Кан, який показав у 1931 р. при дослідженнях зайнятості, що вкладення коштів на будь-якій ділянці господарства, що створює первинну зайнятість, стимулює купівельну спроможність, а тим самим і вкладення коштів на інших взаємопов’язаних ділянках, що породжують вторинну, третинну і т.д. зайнятість. В результаті ефект від первинних інвестицій множиться (мультиплікується).
Дж. М. Кейнс у книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей» (1936) узагальнив поняття мультиплікатора. Його дія демонструють описом послідовності подій після первинних інвестицій. Зростання інвестицій збільшить особисті доходи, які частково буде витрачено для придбання інших благ. Виробники цих благ також отримають додаткові доходи і, своєю чергою, витратить їхню частину. Цей процес із сумою доходів, що зменшується, і відповідно невиробничих витрат відбуватиметься на ряді стадій. Позитивний наростаючий ефект інвестицій у масштабі ВВП називають мультиплікуючим.
Кейнс показав, що сумарний приріст доходу визначається співвідношенням часток доходу в суспільстві, що надходять на кожну стадію («впорскування» – injection) і відкладаються в заощадження («витік» – withdrawal), названих їм відповідно граничною схильністю до споживання (marginal propensity to consume) – ПСП та граничною схильністю до накопичень (marginal propensity to save) – ПСН. Якщо приріст національного доходу позначити через ΔN, а приріст інвестицій через ΔK, то мультиплікуючий вплив описуватиметься відношенням:
де α – мультиплікатор Кейнса
Згідно з Кейнсом, чим більша частка, що залишається суспільством на накопичення, тим менший мультиплікуючий ефект інвестицій. Тому у відкритій економіці (тобто бере участь у міжнародній торгівлі) зі схильністю до імпорту, оподаткування та заощаджень значення мультиплікатора буде менше. Отже, приріст національного доходу постає як функція приросту інвестицій.
Поняття мультиплікатор застосовують під час аналізу макро- і мікроекономічних процесів. Наприклад, в аналізі міжгалузевого балансу роль мультиплікатора грає матриця коефіцієнтів повних витрат («Матричний мультиплікатор»), що пов’язує кінцеву продукцію галузі з її валовою продукцією при заданій частці валової продукції, що використовується для внутрішньогалузевих потреб.
У регіональній економіці розраховують так званий регіональний мультиплікатор (regional multiplier) для прогнозу змін загального доходу чи зайнятості у регіоні, зумовлених зростанням будь-якої складової сукупних витрат.
Для оцінки впливу змін у базових галузях господарства регіону (економічної бази, зростання та розвиток якої визначає зростання міста чи регіону) на всю його економіку використовують так званий мультиплікатор економічної бази (economic base multiplier), що дає збільшення загальної зайнятості протягом тривалого часу, що виникає внаслідок збільшення зайнятості у базових галузях.
Мультиплікатор бюджетних видатків (Fiscal multiplier) показує вплив зростання бюджетних витрат на рівноважний рівень доходу.
Мультиплікатор збалансованого бюджету (balanced-budget multiplier) визначає ставлення реальних доходів населення до зміни державних витрат, якщо податкові надходження та державні витрати змінюються на однакову величину.
