Податкова система

Податкова система (taxation system) – сукупність податків, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни та скасування, сплати та застосування заходів щодо їх сплати, здійснення податкового контролю, а також притягнення до відповідальності та заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.

Розрізняють такі елементи податкової системи:

1. сукупність податків;
2. принципи побудови податкової системи;
3. способи сплати та методи формування податків;
4. порядок зміни та скасування податків;
5. форми здійснення податкового контролю

Основними функціями податкової системи держави та, відповідно, встановлених у державі податків є:

1. ФіскальнаСуть якої полягає у поповненні доходів держави на різних рівнях, необхідних для виконання державою своїх функцій.
2. РозподільчаСуть якої полягає у розподілі сукупного суспільного продукту між юридичними та фізичними особами, галузями та сферами економіки, державою в цілому та її територіально-адміністративними утвореннями.
3. РегулюючаСуть якої в активному впливі держави за допомогою економічних важелів та методів на економічні та соціальні процеси в суспільстві.
4. КонтрольнаСуть якої полягає в спостереженні та дотриманні вартісних пропорцій у процесі освіти та розподілу доходів різних суб’єктів економіки.

Принципи побудови податкової системи держави обговорюються практично з того часу, як виникла держава. Ще Адам Сміт у своїй книзі «Дослідження про природу та причини багатства народів» у 1776 р. сформулював чотири правила («максими»):

1. податки повинні сплачуватись відповідно до здібностей та сил підданих;
2. розмір податків та строки їх сплати мають бути точно визначені на початок податкового періоду;
3. час стягування податків встановлюється зручним для платника податків;
4. кожен податок має бути задуманий і розроблений так, щоб він брав з кишень народу можливо менше, ніж він приносить казначейству держави.

У сучасних умовах можуть бути сформульовані такі принципи побудови податкової системи:

1. Обов’язковість. Цей принцип означає, що це платники податків зобов’язані своєчасно та у повному обсязі сплатити податки.
2. Справедливість. Принцип справедливості означає, що, з одного боку, усі платники податків, які перебувають у рівних умовах по об’єктах оподаткування, сплачують однакові податки, а, з іншого боку, справедливими мають бути податки, які сплачують різні за доходами платники податків. Багаті платять більше за бідних.
3. Визначеність. Нормативні акти на початок податкового періоду повинні визначити правила виконання обов’язків платником податків.
4. Зручність (привілейованість) для платника податків. Процедура сплати податків має бути зручною насамперед для платника податків, а чи не для податкових служб.
5. Економічність. Недоліки зі збирання податків нічого не винні перевищувати суму зборів, а мають бути мінімальні.
6. Пропорційність. Передбачає встановлення обмеження (ліміту) податкового навантаження щодо валового внутрішнього продукту.
7. Еластичність. Має на увазі швидку адаптацію до ситуації, що змінюється.
8. Одноразовість оподаткування. Один і той самий об’єкт оподаткування повинен оподатковуватися за встановлений період один раз.
9. Стабільність. Зміна податкової системи має проводитися часто і дуже різко.
10. Оптимальність. Мета стягнення податку, наприклад, фіскальна, або природоохоронна тощо, повинна досягатися найкраще з точки вибору джерела та об’єкта оподаткування.
11. Вартісний вираз. Податки мають сплачуватись у грошовій формі.
12. Єдність. Податкова система діє по всій території країни всім типів платників податків.

Реалізація принципів оподаткування різних країнах здійснюється з урахуванням особливостей розвитку, існуючої соціально-економічної ситуації.

Наявність власної, незалежної з інших країн податкової системи одна із ознак суверенної держави.