Ноу-хау (know-how) – сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, опис накопиченого виробничого досвіду, що є предметом інновацій, але не запатентованих. Ноу-хау є одним із елементів нематеріальних активів підприємства.
Ноу-хау або секрет виробництва – це відомості будь-якого характеру (винаходи, оригінальні технології, знання, вміння тощо), що охороняються режимом комерційної таємниці і можуть бути предметом купівлі-продажу або використовуватися для досягнення конкурентної переваги над іншими суб’єктами підприємницької діяльності .
Ноу-хау – це певний набір інформаційних підходів, що включають формули, методи, схеми та набори інструментів, необхідних для успішного ведення справи у будь-якій галузі чи професії. У деяких юрисдикціях сюди включено патенти, а також будь-яку іншу конфіденційну інформацію, здатну забезпечити перевагу над конкурентами. Ноу-хау – результат творчої (евристичної) діяльності; сукупність різних знань та досвіду (наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного чи іншого характеру), які ще не стали загальним надбанням.
Як правило, під ноу-хау мають на увазі інновації, що мають комерційну цінність через невідомість іншим особам, щодо якої введено режим комерційної таємниці. У високотехнологічній економіці ноу-хау є ключовою частиною активів компанії.
Відповідно до міжнародного законодавства інформація може бути захищена за допомогою патенту або комерційної таємниці. Мета патенту та комерційної таємниці однакова — не допустити використання інновації конкурентами та отримати вигоду від монопольного використання. Але методи захисту принципово відрізняються: патентування передбачає розкриття відомостей та подальший (передоплачений авторами) захист із боку закону, зокрема право забороняти іншим особам використовувати таке саме рішення без згоди власника патенту під загрозою судового переслідування. А комерційна таємниця має на увазі захист за допомогою таємниці. Відомості нікому не розкриваються, але у разі розголошення чи незалежного відкриття іншою особою заборонити використання такого способу (технічного рішення) вже неможливо. Права на ноу-хау діють доти, доки зберігається конфіденційність. Іноді захисту монопольних прав на технологію використовуються обидва методи: патентом захищають найзагальніші технологічні параметри (так званий «парасольний патент»), інші тонкощі виробництва зберігають у режимі комерційної таємниці.
Часто договір про передачу ноу-хау називають безпатентною ліцензією, за якою передаються відомості технічного, організаційного, економічного та іншого характеру, що з різних причин не набули правової (патентної) охорони на території дії угоди. Оскільки найважливішою властивістю ноу-хау є його невідомість третім особам, забезпечення конфіденційності угоди про передачу ноу-хау є необхідною умовою договору про передачу ноу-хау. Іншою суттєвою умовою договору про передачу ноу-хау, як правило, є заборона видачі субліцензій ліцензіатом. Зміст використання ноу-хау визначається угодою сторін.
