Персональна позичка, особистий кредит (personal credit) – позичка індивідуальному позичальнику. Персональна позичка зазвичай видається для оплати покупок на виплат споживчих товарів тривалого користування (автомашини, телевізори, меблі) або на особливі види витрат – подорожі, весілля, ремонт житла тощо.
Персональна позичка банку може бути дешевшою порівняно з кредитом фінансового будинку та процентними ставками кредитних карток. За письмовою заявою клієнта банк може кредитувати велику суму із виплатою протягом кількох років.
У разі звернення за персональною позикою позичальнику зазвичай пропонується внести певну частку вартості благ, що купуються. При видачі персональної позички зазвичай від 1/4 до 1/3 вартості покупки чи витрат позичальник повинен покрити із власних коштів.
Погашення заборгованості за позикою провадиться рівними щомісячними внесками з включенням відсотків за користування позикою. Іноді забезпеченням платежу є куплені їм у кредит товари. У разі непогашення у строк кредиту відповідні суми стягуються банком із блокованого рахунку.
Розрахунок відсотків провадиться за твердою ставкою виходячи з первісної суми позики. При погашенні позички на виплат це веде до того, що реальна ставка, що сплачується позичальником, виявляється значно вище номінальної. Банк під час укладання договору позику зобов’язаний повідомити клієнту дійсну вартість кредиту (див. Ефективна ставка процента).
При видачі персональної позички банк зазвичай виявляє підвищену обережність (так, наприклад, у Великобританії ця форма кредиту не дає банку права розпорядження позичальником, що купуються товарами на відміну від позичок під нерухомість, де володіння предметом застави передається банку по заставній).
(див. Споживчий кредит)
