План аудиторської перевірки — логічний опис передбачуваних напрямів, обсягу, характеру проведення аудиту, особливостей економічного суб’єкта та його діяльності, особливостей, що використовуються під час проведення аудиторської перевірки методів та технічних прийомів.
План аудиторської перевірки є невід’ємною частиною договору проведення аудиторської проверки. При підготовці загального плану аудиторської перевірки узгоджуються прийнятні для аудитора та замовника рівень суттєвості та аудиторський ризик, що дозволяють вважати бухгалтерську звітність достовірною. Порядок складання плану аудиторської перевірки визначено правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Планування аудиту».
Для підвищення ефективності аудиту та координації аудиторських процедур з роботою персоналу клієнта аудитор має право обговорювати окремі розділи загального плану аудиту та певні аудиторські процедури з керівництвом та персоналом клієнта. При цьому він відповідає за зміст загального плану, програми аудиту. Загальний план є описом передбачуваного обсягу та порядку проведення перевірки.
При розробці загального плану аудиту аудитору необхідно брати до уваги:
- діяльність аудованої особи, у тому числі:
- загальні економічні фактори та умови в галузі, що впливають на діяльність особи, що аудується;
- особливості аудованої особи, її діяльності, фінансовий стан, вимоги до її фінансової (бухгалтерської) або іншої звітності, включаючи зміни, що відбулися з дати попереднього аудиту;
- загальний рівень компетентності керівництва;
- системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, у тому числі:
- облікову політику, прийняту аудируемой особою, та її зміни;
- вплив нових нормативних правових актів у галузі бухгалтерського обліку на відображення у фінансовій (бухгалтерській) звітності результатів фінансово-господарської діяльності аудованої особи;
- плани використання під час аудиторської перевірки тестів засобів контролю та процедур перевірки по суті;
- ризик та суттєвість, у тому числі:
- очікувані оцінки невід’ємного ризику та ризику контролю, визначення найважливіших областей для аудиту;
- встановлення рівнів суттєвості для аудиту;
- можливість (у тому числі на основі аудиту минулих років) суттєвих спотворень чи несумлінних дій;
- виявлення складних областей бухгалтерського обліку, зокрема таких, де результат залежить від суб’єктивного судження бухгалтера, наприклад, під час підготовки оцінних показників;
- характер, часові рамки та обсяг процедур, у тому числі:
- відносну важливість різних розділів обліку щодо аудиту;
- вплив на аудит наявності комп’ютерної системи ведення обліку та її специфічних особливостей;
- існування підрозділу внутрішнього аудиту аудованої особи та її можливий вплив на процедури зовнішнього аудиту;
- координацію та напрям роботи, поточний контроль та перевірку виконаної роботи, у тому числі:
- залучення інших аудиторських організацій до перевірки філій, підрозділів, дочірніх компаній особи, що аудується;
- залучення експертів;
- кількість територіально відокремлених підрозділів однієї особи, що аудується, та їх просторову віддаленість один від одного;
- кількість та кваліфікацію спеціалістів, необхідних для роботи з даною особою, що аудується;
- інші аспекти, зокрема:
- можливість, що припущення про безперервність діяльності аудируемого особи може бути під питанням;
- обставини, що потребують особливої уваги, наприклад, існування афілійованих осіб;
- особливості договору про надання аудиторських послуг та вимоги законодавства;
- термін роботи співробітників аудитора та їх участь у наданні супутніх послуг аудійованій особі;
- форму та терміни підготовки та подання аудованій особі висновків та інших звітів відповідно до законодавства, правил (стандартів) аудиторської діяльності та умов конкретного аудиторського завдання.
Аудитор повинен проконтролювати, щоб працівники, призначені виконувати аудиторське завдання, отримали достатній обсяг інформації про діяльність особи, що аудується, що дозволяє виконати доручену роботу. Крім того, треба домогтися усвідомлення цими співробітниками необхідності вимагати додаткову інформацію та обмінюватися нею з аудитором та членами аудиторської групи.
Програма аудиту є набором інструкцій для аудитора, а також засобом контролю та перевірки належного виконання роботи.
Відповідно до аудиторськими стандартами розрізняють програму тестів засобів контролю та програму сальдо рахунків та груп однотипних операцій. При розробці програми аудиту необхідно брати до уваги питання, аналогічні до підготовки загального плану аудиту.
Загальний план аудиту та програма аудиту повинні у міру необхідності уточнюватися та переглядатися в ході аудиту. Планування аудитором своєї роботи здійснюється безперервно протягом усього часу виконання аудиторського завдання у зв’язку з обставинами, що змінюються, або несподіваними результатами, отриманими в ході виконання аудиторських процедур. Причини внесення значних змін до загального плану та програми аудиту мають бути документально зафіксовані.
Аудиторська організація є незалежною у виборі прийомів і методів аудиту, відображених у загальному плані та програмі і несе повну відповідальність за результати своєї роботи відповідно до даного загального плану та даної програми, але аудиторська організація за необхідності може узгодити з керівництвом економічного суб’єкта, що перевіряється, окремі положення. загального плану та програми аудиту.
План аудиторської перевірки – це документ, який за своїм змістом є більш деталізованим, ніж загальна стратегія аудиту зокрема, він розглядає характер, час та обсяг аудиторських процедур, які повинні виконуватись працівниками аудиторської фірми для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів з метою зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.
