План Маршалла (Marshall Plan) – неофіційна назва (на ім’я, що висунула її в 1947 р. державного секретаря США генерала Дж. К. Маршалла) американської Програми відновлення Європи. Головною метою плану Маршалла було покращення важкого економічного становища повоєнної Європи з метою недопущення приходу до влади лівих сил та переходу європейських країн у табір соціалізму. У цьому план Маршалла тісно пов’язані з «доктриною Трумена», спрямованої протидія розширенню зони впливу СРСР світі.
План Маршалла був підтриманий Великою Британією та Францією, які запропонували на Паризькій нараді міністрів закордонних справ США, Великої Британії, Франції та СРСР (червень-липень 1947 р.) створити в Європі «керівний комітет», який займався б з’ясуванням ресурсів і потреб європейських країн і визначав розвиток основних галузей промисловості. СРСР також погоджувався прийняти американську допомогу, але відкидав будь-які форми контролю над її розподілом і використанням. У зв’язку з цим країни соціалістичного табору відмовилися бути учасниками плану Маршалла.
На підставі американського закону «Про допомогу іноземним державам» від 3 квітня 1948 США уклали двосторонні угоди з 16 країнами Європи (Великобританією, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Швецією, Норвегією, Данією, Ірландією, Ісландія, Португалія, Австрія , Швейцарією, Грецією, Туреччиною) про умови американської допомоги по відновленню їх економік після 2-ої світової війни
План Маршалла діяв з квітня 1948 р. по грудень 1951 р., коли був замінений законом «Про взаємне забезпечення безпеки», що передбачає одночасне надання економічної та військової допомоги. На Паризькій конференції, що відбулася 1948 р., потреби американської допомоги було визначено у вигляді 20,4 млрд. дол. на 1948–1951 гг.
Відповідно до закону США «Про допомогу іноземним державам» щорічна сума безповоротних субсидій склала 4,3 млрд. дол., а сума кредитів – 1 млрд. дол. Для управління програмою в США була створена Адміністрація економічного співробітництва, яку з 1 листопада 1951 р. замінило Агентство взаємної безпеки.
Європейські держави утворили Комітет з європейської економічної співпраці для координації Європейської програми відновлення (European Recovery Programme), який пізніше був перетворений на Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС). Основну частку (60%) здобули Великобританія, Італія, Франція, Західна Німеччина (як 17-й учасник плану Маршалла).
Умови допомоги за планом Маршалла відображали насамперед інтереси США та їхнє прагнення запобігти економічній, політичній та соціальній нестабільності країн Західної Європи. Ці країни були зобов’язані:
- спрямовувати план-заявку на схвалення американської адміністрації;
- знижувати мита у торгівлі зі США;
- не вивозити товари, перелічені в американському списку, в СРСР та країни Східної Європи;
- надавати США будь-яку інформацію, а американським громадянам – рівні права у промисловій та комерційній діяльності.
Виручка від продажу американських товарів та послуг, що надійшли за планом Маршалла, зараховувалася на спеціальні рахунки на ім’я американської адміністрації у банках відповідної країни та могла використовуватись тільки на придбання американських товарів, що стимулювало експорт США.
План Маршалла сприяв зміцненню позицій країн Західної Європи, що похитнулися. Відповідно до військово-економічних розрахунків США план Маршалла підготував умови для створення НАТО.
План Маршалла є однією з найуспішніших економічних програм в історії, оскільки було досягнуто практично всіх його цілей:
- Галузі промисловості, які, здавалося раніше, безнадійно застаріли та втратили ефективність, були реструктуризовані в короткий термін і без зміни національної економічної політики країн. В результаті економіка європейських країн оговталася від наслідків війни швидше, ніж цього можна було очікувати.
- Європейські країни змогли розплатитися за зовнішніми боргами.
- Вплив комуністів та СРСР був ослаблений.
- Було відновлено та зміцнено європейський середній клас — гарант політичної стабільності та сталого розвитку.
