Портфель цінних паперів банку (Securities Portfolio) – сукупність певних видів цінних паперів, що знаходяться в банку та враховуються на його рахунку залежно від мети придбання, характеристики та термінів зберігання.
Портфель цінних паперів банку – це сукупність усіх придбаних банком цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснені за рахунок коштів, що знаходяться у розпорядженні банку, з метою отримання доходів у вигляді відсотків, дивідендів, доходів від перепродажу та інших прямих та непрямих доходів .
p align=”justify”> Операції з цінними паперами належать до традиційних видів банківської діяльності, а в результаті їх проведення формується портфель цінних паперів комерційного банку. Фінансово-кредитні установи – активні інституційні учасники фондового ринку, на якому вони виступають у ролі інвесторів, емітентів, фінансових посередників чи інфраструктурних учасників. В Україні формується змішана модель організації фондового ринку, на якому комерційним банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговою (професійною) діяльністю.
Вкладення коштів у цінні папери за своєю значимістю та розмірами посідає друге місце серед активних операцій банку після кредитування. І хоча надання кредитів залишається головною функцією банків, все частіше менеджмент переглядає структуру активів, ставлячи за мету збільшення питомої ваги портфеля цінних паперів у сукупних активах. У міжнародній банківській діяльності на придбання цінних паперів банки спрямовують значну частину коштів, за оцінками фахівців – від 1/5 до 1/3 Фінансових ресурсів. В українських банках питома вага портфеля цінних паперів у сукупних активах значно нижча і становить лише 5-10%.
Виділяють такі банківські портфелі цінних паперів:
- торговельний портфель;
- портфель цінних паперів продаж;
- портфель для погашення;
- портфель інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.
Окремо виділяють вкладення в боргові цінні папери, що входять до переліку цінних паперів, які приймає Національний банк як застава при рефінансуванні.
Функції портфеля цінних паперів банку:
- генерування доходів;
- диверсифікація портфеля активів, що має на меті зниження ризиків;
- підвищення ліквідності банку;
- зниження податкових виплат;
- можливість використання портфеля цінних паперів банку як застави;
- покращення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери загалом мають вищу якість порівняно з іншими активами;
- забезпечення гнучкості портфеля активів, оскільки з допомогою цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;
- стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли відсоткові ставки над ринком знижуються, прибутковість цінних паперів зростає, і навпаки.
Портфель цінних паперів допомагає менеджменту банку досягти певних цілей та результатів, які неможливо отримати іншим способом. Склад та характер портфеля цінних паперів банку визначається обраною банком інвестиційною політикою та метою, яка поставлена у процесі його формування та управління.
Головна мета управління портфелем цінних паперів то, можливо по-різному визначено менеджментом банку. У більшості випадків банк формує портфель цінних паперів для досягнення однієї з таких цілей:
- максимізація прибутку;
- підтримка ліквідності;
- зниження ризику.
Вибираючи мету необхідно визначити пріоритети, оскільки одночасне досягнення всіх цілей практично неможливо. Але менеджмент банку може ухвалити рішення про розподіл портфеля на кілька складових, кожна з яких служитиме досягненню певної мети.
Поняття банківського портфеля цінних паперів був із поняттям інвестиційного портфеля, хоча де вони ідентичні. Між цими портфелями існують суттєві відмінності як за видами активів, які їх формують, так і за функціями, що виконуються.
(Див. Банківський портфель, Діяльність банків над ринком цінних паперів, Інвестиційні операції з цінними паперами, Торговий портфель).
