Порука (Guarantee; Bail) – спосіб забезпечення виконання зобов’язань, згідно з яким поручитель повністю або частково бере на себе відповідальність у разі настання передбаченої події виконати перед кредитором зобов’язання боржника.
Порука можна розглядати як різновид фінансової гарантії.
Відносини поруки регулюються положеннями розділу «Обов’язкове право» Цивільного кодексу України, згідно з яким договір поруки укладається між поручителем, боржником та кредитором виключно письмово.
З правової точки зору договір поруки створює зобов’язання для поручителя, і тому його зобов’язальною стороною є саме поручитель. Іншою стороною договору поруки може бути кредитор за основним зобов’язанням або іншою особою, включаючи боржника.
Економічний зміст поруки у тому, що поручитель відповідає перед кредитором у виконанні зобов’язань боржником. Якщо поручитель виконає за позичальника його зобов’язання, то до нього переходять усі права кредитора, в т.ч. і ті, які забезпечували його виконання, наприклад, заставу.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України боржник та поручитель відповідають перед кредитором солідарно. Тобто, поручитель відповідає поруч із боржником і кредитор вправі пред’явити вимоги як боржнику, і поручителю.
Однак, крім солідарної відповідальності, договір поруки може передбачати і субсидіарну відповідальність. У такому разі кредитор спочатку висуває вимогу боржнику, і лише у разі невиконання ним своїх зобов’язань – поручителю.
Договір поруки може передбачати, що порука забезпечує виконання зобов’язання у повному обсязі (основний борг, відсотки, неустойка, відшкодування збитків) або лише частково у чітко визначеному обсязі. Кількість поручителів за кожним договором поруки обмежена.
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» поручителями можуть бути не лише фінансові, а й нефінансові установи. Крім того, гарантія та порука стають фінансовими послугами лише за умови їх платності.
Особливість поруки полягає в тому, що зобов’язання за договором поруки має характер додаткового (акцесорного) по відношенню до основного зобов’язання. Це означає, що припинення основного зобов’язання одночасно припиняє дію договору поруки.
Відмінності договору поруки від гарантії:
- за поруки поручитель має право висувати заперечення проти вимог кредитора;
- порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога (зобов’язання);
- договір поруки є, по суті, безвідкличний;
- предметом гарантійного зобов’язання є лише грошова сума, а чи не майно;
- після виконання зобов’язання поручителем до нього переходять права на основне зобов’язання обсягом, у якому поручитель виконав це зобов’язання.
У банківській практиці в окремих випадках зобов’язання поруки можуть виникати не в результаті укладення договору поруки, а внаслідок наявності спеціальних умов в іншому договорі, зокрема у договорах комісії (делькредері), або в результаті особливо зумовлених дій (аваль).
Одним із видів банківської поруки є податкова порука, згідно з якою банк-поручитель бере на себе відповідальність перед податковими органами за належне виконання платником податків зобов’язань щодо погашення його податкового зобов’язання. У разі невиконання платником податків таких зобов’язань їх виконує банк-поручитель у такому ж обсязі, в якому повинен був це зробити платник податків.
Оформлення договору поруки відбувається у тому випадку, коли банк вважає, що позичальник не в змозі самостійно виконати взяті зобов’язання у повному обсязі. Відповідно до Цивільного кодексу сторонами договору поруки можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Відносини поруки оформляються шляхом укладання договору поруки, в якому зазначаються:
- посилання основне зобов’язання боржника кредитору;
- назву та реквізити сторін договору поруки та боржника;
- посилання щодо поручительства;
- термін дії договору поруки;
- обсяг поруки;
- характер відповідальності поручителя перед кредитором;
- розподіл відповідальності між кількома поручителями тощо.
Після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, що підтверджують зобов’язання боржника. На їх підставі поручитель може компенсувати свої витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань за наданою порукою, оскільки до поручителя переходять усі права кредитора за цим зобов’язанням.
Розподіл прав вимоги, отриманих кількома поручителями, здійснюється відповідно до їх участі у виконанні зобов’язання боржника перед кредитором.
Після погашення позичальником свого зобов’язання договір із поручителем анулюється.
Відповідно до Цивільного кодексу порука можна розглядати не лише як фінансову послугу, а й як цивільно-правову угоду без додаткових фінансових зобов’язань боржника перед поручителем, крім відповідальності поручителя за зобов’язаннями боржника перед кредитором.
Відносини поруки, що здійснюються між фізичними особами, є цивільно-правовим актом, згідно з яким поручитель бере на себе відповідальність перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання. При цьому порука реалізується лише у разі невиконання, часткового виконання чи порушення боржником свого зобов’язання.
У вітчизняній банківській практиці при кредитуванні фізичних осіб (споживче, іпотечне кредитування) банки з метою додаткового забезпечення наданого кредиту можуть залучати поручителів боржника для солідарної відповідальності у разі неможливості виконання основним позичальником своїх зобов’язань. Зазвичай, такими поручителями стають близькі родичі або друзі позичальника, яким останній не платить жодних коштів. Тому такі договори поруки не можна вважати фінансовими послугами у сенсі цього поняття.
(Див. Гарантія).
