Виробництво (production) – діяльність членів суспільства щодо створення корисного продукту та супутнє йому перетворення природних ресурсів. Виробництво передбачає функціонування у суспільстві певних продуктивних сил, які включають низку елементів і чинників (ресурсів).
На всіх етапах розвитку людства головними факторами виробництва традиційно виступали робоча сила (особистий, або людський фактор) та засоби виробництва (речовинного, або матеріальний фактор). В умовах сучасної науково-технічної революції спостерігається ускладнення продуктивних сил: до них додаються організація виробництва (певний устрій внутрішніх виробничих зв’язків, які забезпечують єдність та послідовність всього процесу виробництва) та екологічний фактор (комплекс проблем, пов’язаний із взаємовідносинами людини та навколишнього середовища, необхідністю захисту , збереження та відновлення природи). Останні два фактори включають технологію, інформацію, науку, виробничу та соціальну інфраструктуру.
Метою виробництва є створення необхідних окремому члену суспільства та суспільству в цілому матеріальних (створення та перетворення економічного продукту в його матеріально-речовій формі) та нематеріальних благ (створення сфери послуг, інформації, духовних цінностей). Виробництво становить стрижневу частину економіки. Виробництво як основна фаза відтворення визначає розподіл, обмін та споживання. Однак споживання, залежним від виробництва, активно на нього впливає через систему зворотних зв’язків. Споживання, незадоволені потреби суспільства, людини стимулюють розвиток виробництва, зміну його структури, підвищення технічного рівня та інших економічних властивостей. У процесі виробництва відбувається споживання засобів виробництва та робочої сили, розподіл та перерозподіл засобів виробництва та трудових ресурсів по галузях виробництва, по регіонах тощо, забезпечується обмін між різними сферами діяльності.
У процесі виробництва люди входять у відносини, що визначаються формою власності коштом виробництва. Результатом виробництва є створення сукупного суспільного продукту, в якому залежно від призначення виробленої продукції виділяють: виробництво засобів виробництва (тих коштів, які потім використовують у самому виробництві); виробництво предметів споживання, споживчих товарів та послуг, що використовуються кінцевими споживачами; Виробництво інформації.
Історично розрізняють натуральне виробництво (Створений продукт споживається самим виробником) та товарне виробництво (Створений продукт призначений для обміну на ринку). Виробництво здійснюється у найрізноманітніших формах: від натурального селянського господарства до сучасного підприємства обробної промисловості, що випускає великосерійну продукцію.
Використовувані у процесі виробництва ресурси, зазвичай, є поєднання праці, капіталу, землі та сировини. Їх зазвичай називають факторами виробництва (factors of production). Попит на фактори виробництва є похідним; він існує лише остільки, оскільки вони беруть участь у процесі виробництва.
У неокласичної теорії для аналізу процесу виробництва зазвичай застосовується виробнича функція (production fuction). Вона показує, яке поєднання ресурсів необхідне ефективного виробництва. Прибічники марксизму вбачають у процесі виробництва коріння капіталістичної експлуатації, оскільки капіталіст купує в робітників їхню робочу силу нижче за її вартість, а різницю привласнює.
Під первинним сектором економіки (primary production) в економічній теорії розуміються галузі, що виробляють різні види сировини: сільське господарство, полювання, рибальство, лісова промисловість, видобувна промисловість та ін. Вторинний сектор економіки (secondary production) включає галузі, що переробляють сировину (переробна промисловість) , а також будівництво, дорожнє будівництво та ін. Нарешті, третинний сектор економіки (третичне виробництво) (tertiary production) включає послуги транспортних, фінансових, страхових компаній та осіб вільних професій.
