Ризики щодо позабалансових операцій та інші ризики банку виникають у банків, які зниження ризиків по балансовим операціям розширюють позабалансову діяльність. Ризики за позабалансовими операціями банку діляться на ризики:
- з операцій довірчого управління майном;
- супутні балансові операції банку;
- за терміновими угодами та операціями депо.
До ризиків по операціях довірчого управління майном клієнта відносять всі ризики, що виникають за:
- активним та пасивним операціям юридичної особи, що виконуються за договорами довірчого управління;
- неадекватної ліквідності;
- збитковості;
- неплатежів;
- нераціональної організації розрахунків тощо.
Управління ризиками провадиться у звичайному порядку управління балансом.
Ризики, що супроводжують балансові операції банку, включають ризики:
- несплати статутного капіталу;
- нерозміщення та втрати цінних паперів, цінностей та документів;
- недовнесок до обов’язкових резервів;
- несплати розрахункових документів;
- недостатнього забезпечення отриманих та виданих кредитів, відкритих або невикористаних кредитних ліній;
- втрати основних засобів та іншого майна, отриманого чи зданого в оренду чи лізинг;
- втрати контролю за заборгованістю (за відсотками та основним боргом), списаною та винесеною за баланс через неможливість стягнення;
- недостатність джерел фінансування капітальних вкладень.
Найвідоміші ризики цієї групи – ризики щодо гарантійних операцій банку. Їх мінімізація вимагає особливого мистецтва маневрування обсягами надходжень коштів у банк та виконання ним своїх зобов’язань за часом. Гарантії, дані під вексель покупця, акцепт переказних векселів (аваль), гарантії, дані щодо документарних акредитивів та чеках, тісно пов’язані з можливістю збільшення ризиків за позиками під заставу векселів покупця та переказних векселів, акцептованих платником. Ці ризики знижуються під час виборів клієнтами оптимальних форм розрахунків, видачі позичок під заставу векселів покупця лише за наявності гарантії його банку, а переказних векселів – лише за акцепті платника тощо.
До ризиків термінових угод належать ризики:
- порушення зобов’язань за готівковими та терміновими угодами внаслідок невиконання умов купівлі-продажу різних фінансових активів (дорогоцінних металів, цінних паперів, іноземної валюти, грошових коштів та фінансових інструментів – опціонів, ф’ючерсів, форвардних контрактів), за якими дата розрахунків не співпадає з датою укладання угоди;
- невиконання вимог та зобов’язань у строк;
- відсутності переоцінки або виникнення негативних нереалізованих курсових різниць щодо переоцінки іноземної валюти, дорогоцінних металів, цінних паперів;
- невиконання зворотної частини правочину РЕПО;
- невчасного перерахування коштів за різними рахунками залежно від строків, що залишаються до дня виконання угоди.
Ризики за рахунками депо складаються з ризиків:
- недостачі цінних паперів;
- втрати власників цінних паперів;
- зберігання цінних паперів, обтяжених зобов’язаннями;
- операційні ризики.
Ризики за позабалансовими операціями взаємопов’язані між собою та іншими ризиками. До ризиків банківських зловживань відносяться:
- регулювання обсягів кредитів та відсоткових ставок з метою натиску на клієнта;
- можливість впливу на фінансовий стан клієнта;
- умисне порушення кредитних та договірних відносин з боку банку;
- участь у змові;
- неправильна експертиза проектів та консультування з наміром крадіжки;
- витрати;
- обман.
Втрати від цих ризиків регулюються центральним банком та зовнішніми аудиторськими фірмами шляхом:
- систематичного аналізу поданої комерційними банками звітності у встановленій формі та обсязі;
- контролю над дотриманням норм обов’язкових резервів, лімітів кредитування, ліквідності банку;
- обов’язкової публікації балансів та інших відомостей про роботу банків.
У разі неправильних консультацій банки зобов’язані відшкодувати клієнту збитки. Несвоєчасне виконання банком вимог та зобов’язань (наприклад, у сфері позабалансових операцій з цінними паперами тощо) також відноситься до ризиків банківських зловживань.
Інформаційні ризики пов’язані із втратами банків, зумовленими:
- витоком та руйнуванням необхідної для функціонування банку інформації;
- використанням у діяльності банку необ’єктивної інформації;
- відсутністю керівництва банку об’єктивної інформації;
- поширенням будь-ким у зовнішньому середовищі невигідною або небезпечною для банку інформації;
- неправильним відображенням сум за балансовими та позабалансовими рахунками з метою спотворення інформації.
Страхові ризики – ймовірність втрат банку настання страхового випадку, пов’язаного з комерційною діяльністю (ризик банкрутства, неможливості відповісти перед вкладником, акціонером та клієнтом за своїми зобов’язаннями), нездатності страхової компанії відповісти за договорами страхування вкладів та депозитів банку, за готівковими та терміновими угодами, кредитними договорами; а також відсутність спеціальних страхових фондів у комерційного банку на ці випадки.
Ступінь ризику по тій чи іншій банківській операції для кожного банку є індивідуальним і має великий розкид. Банк вирішує, який обсяг ризику він може взяти на себе, який саме різновид ризику враховувати у своїй діяльності, та виробляє прийоми, які дозволяють йому керувати цим ризиком та мінімізувати його. Підтримання оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиком становить одну з головних та найскладніших проблем управління банком.
