Строк позивної давності (statutory limitation) – законодавчо встановлений термін, після якого припиняється пред’явлення претензій про відшкодування боргу та судове переслідування боржника.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленій до винесення ним рішення. При цьому закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в суперечці, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Особа, яка виконала зобов’язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона в момент виконання не знала про закінчення позовної давності.
У той самий час, із закінченням позовної давності на основну вимогу вважається, що позовна давність закінчилася і з додатковому вимозі (стягнення неустойки, накладення стягнення закладене майно тощо.).
Статтею 268 Цивільного кодексу України (ДКУ) передбачено низку вимог, на які позовна давність не поширюється, а саме:
- на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
- на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
- на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю, крім випадків заподіяння такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі складовою іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
- на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);
- на вимогу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Законом можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Термін позовної давності залежить від її виду. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦКУ). У той самий час, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
- про стягнення неустойки (штрафу, пені);
- про спростування недостовірної інформації, розміщеної у засобах масової інформації. У цьому випадку позовна давність обчислюється з дня розміщення цих відомостей у засобах масової інформації або з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про ці відомості;
- про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦКУ);
- у зв’язку з вадами проданого товару (стаття 681 ЦКУ);
- про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦКУ);
- у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦКУ);
- про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 ЦКУ).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Такий договір укладається у письмовій формі. Подібна умова часто включається до договору кредитування банком або іншою фінансовою установою, тому потрібно уважно ознайомлюватися з умовами кредитних договорів перед підписанням, т.к. термін позовної давності може бути значно збільшений.
У той самий час, позовна давність, встановлена законом, може бути скорочено за домовленістю сторін.
