Страхова вартість (insurance cost) — дійсна вартість майна або підприємницького ризику, якою вважається:
- для майна – його дійсна вартість у місці його перебування у день укладання договору страхування;
- для підприємницького ризику – збитки від підприємницької діяльності, які страхувальник, як очікується, зазнав би при настанні страхового випадку.
Для визначення страхової вартості використовуються різні методи економічної оцінки.
Часто як страхової вартості використовується балансова (інвентарна) вартість майна. Це властиво для підприємств, основні засоби яких страхуються за їхньою повною балансовою вартістю з урахуванням амортизації (зносу). Тому за повної загибелі зазначеного майна страхова вартість збігається із сумою збитків та страхового відшкодування. Якщо балансова вартість нижча від фактичної вартості (наприклад, в умовах інфляції), страхова вартість при укладенні договору може визначатися страховою організацією за участю страхувальника. Аналогічно встановлюється страхова вартість та у випадках завищення балансової вартості майна.
Відповідно до Цивільного кодексу страхова вартість є дійсною вартістю майна у місці його перебування у день укладання договору страхування. Страхова вартість майна, зазначена у договорі страхування, не може бути згодом оскаржена, за винятком випадку, коли страховик, який не скористався до укладення договору своїм правом на оцінку вартості майна, був навмисне введений в оману щодо цієї вартості. У разі коли майно застраховане лише у частині страхової вартості, страхувальник має право здійснити додаткове страхування, у тому числі в іншого страховика, але для того, щоб загальна страхова сума за всіма договорами страхування не перевищувала страхову вартість. Якщо страхова сума, зазначена у договорі страхування майна, перевищує страхову вартість, договір є нікчемним у цій частині страхової суми.
Порядок обчислення розміру страхової вартості в різних країнах заснований на чинному законодавстві та практиці, що склалася. Наприклад, при страхуванні вантажів у практиці англійського ринку в якості страхової вартості приймається ціна, в яку майно, що страхується, обходиться страхувальнику на момент навантаження (первинна вартість), плюс витрати з його навантаження і страхування. Французьке законодавство визначає страхову вартість товару як його продажну ціну в місці та під час навантаження з урахуванням суми витрат, пов’язаних із доставкою товару до місця призначення, плюс очікуваний прибуток. У ФРН як страхової вартості товару приймається його дійсна (продажна) вартість на момент настання страхового випадку.
Окремо трактується страхова вартість при страхуванні фінансових та підприємницьких ризиків. При укладанні договору страхування фінансових ризиків дуже часто неможливо оцінити розмір потенційних збитків у страхувальника при настанні страхового випадку, тому в таких договорах страхова вартість може вказуватися на розсуд страхувальника або зовсім не вказуватися.
При страхуванні підприємницьких ризиків страхову вартість визначають як максимально можливий збиток у підприємця (непередбачені чи неефективні витрати, втрата майна чи неотриманий очікуваний дохід), що оцінюється за даними його бухобліку та з аналізу ринкової ситуації.
У особистому страхуванні поняття страхової вартості немає сенсу, оскільки немає об’єктивної оцінки вартості життя, здоров’я людини.
