Валютні блоки (currency blocs) – валютні угруповання країн, залежних в економічному, валютному та фінансовому відношенні від очолює цей блок держави, яка диктує їм єдину економічну та валютну політику та використовує їх як привілейований ринок збуту, джерело дешевої сировини та сферу вигідного докладання капіталів.
Для валютних блоків характерні такі основні риси:
- прикріплення курсу залежних валют до валюти країни-лідера;
- здійснення міжнародних розрахунків у цій валюті;
- зберігання офіційних валютних резервів учасниками валютного блоку країни, очолює його;
- забезпечення залежних валют казначейськими векселями та облігаціями державних позик країни-гегемона.
Валютні блоки з’явилися торік у період світової економічної кризи 1929-1933 гг. у зв’язку зі скасуванням золотого стандарту. Найбільші валютні блоки:
- стерлінговий (1931 р.) на чолі з Великобританією у складі її колоній та залежних країн (крім Канади та Ньюфаундленду – домініон з 1917 р., за результатами референдуму з 1948 р. з’єднаний з Канадою);
- доларовий (1933 р.) на чолі зі США у складі Канади та низки країн Латинської Америки;
- очолюваний Францією золотий блок (1933–1936 рр.) у складі Бельгії, Нідерландів, Швейцарії, Італії, Чехословаччини, Польщі, які марно прагнули зберегти золотий стандарт.
Під час та після 2-ої світової війни на базі валютних блоків створено валютні зони.
