Облікова політика банку (Accounting Policy of a Bank) — сукупність визначених у рамках чинного законодавства принципів, методів та процедур, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку, складання та надання фінансової звітності.
Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі «Положення про облікову політику банку», згідно з яким розробляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків та регістрів аналітичного обліку.
Облікова політика банку складається із трьох взаємоузгоджених частин. У першій частині наводиться опис організації системи обліку конкретного банку, основні підходи до організації фінансового, управлінського обліку та податкових розрахунків, визначаються принципи ведення аналітичного обліку, формування аналітичних рахунків, правила оформлення первинних документів за можливими банківськими операціями, а також робочий план рахунків фінансового та управлінського обліку та внутрішній план аналітичних рахунків.
Друга частина облікової політики банку – Це опис конкретних методик бухгалтерського обліку, що забезпечують відображення змісту операцій, що здійснюються банком. При формуванні облікової політики банк для кожного облікового об’єкта вибирає один варіант методики обліку з дозволених альтернативних, описаних у нормативних документах Національного банку.
У третьому розділі облікової політики банку описується порядок здійснення внутрішнього банківського контролю як сукупності процедур із забезпечення дотримання положень внутрішніх звітних нормативних документів під час здійснення операцій банку, повноти та достовірності отриманої інформації.
Основними складовими облікової політики банку є:
- характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;
- додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції;
- правила документообігу та технології обробки облікової інформації;
- перелік операцій, які потребують додаткового контролю;
- порядок проведення інвентаризації та методи оцінки активів та зобов’язань;
- порядок контролю за внутрішніми банківськими операціями;
- порядок фінансування структурних підрозділів та розрахунків між філіями та підрозділами банку;
- порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;
- порядок реєстрації договорів тощо.
