Міжбанківські розрахунки (Interbank Payment Transfers) — система регулювання та здійснення грошових вимог та зобов’язань, що виникають між банками, їх філіями та клієнтами банків. Міжбанківські розрахунки призначені реалізації платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їх клієнтів, чи власних зобов’язань одного банку перед другим. На основі міжбанківських розрахунків:
- відбувається завершення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності з купівлі-продажу товарів (послуг), цінних паперів тощо;
- здійснюються розрахунки з фінансовими органами щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів;
- реалізуються фінансово-економічні зв’язки між самими банками щодо виконання взаємних зобов’язань.
Основними видами міжбанківських розрахунків є:
- розрахунки з урахуванням організації кореспондентських відносин між банками;
- розрахунки з урахуванням кореспондентських рахунків, відкритих у центральному банку. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються на валовій основі. Їх можна характеризувати як платежі брутто;
- розрахунки через клірингові установи, що називають платежі-нетто.
Формами проведення міжбанківських розрахунків є платежі, які здійснюються з використанням:
- системи електронних платежів Національного банку (СЕП);
- власних платіжних систем банківських установ;
- прямі кореспондентські відносини між банками.
(Див. кореспондентські відносини, Система електронних платежів Національного банку України).
