Інвестиції та капітальні вкладення

Джерела формування фінансових коштів на підприємстві

Сучасні підприємства функціонують в умовах ринкових відносин і для забезпечення їх ефективної діяльності потрібна наявність певних фінансових засобів. Під час створення будь-якого підприємства, і навіть у процесі стратегічного планування визначаються конкретні джерела формування фінансових коштів, їх обсяг.

Фінансові кошти підприємства діляться на великі групи:

1. оборотні кошти (поточні витрати);
2. інвестиції (капітальні витрати).

За джерелами формування фінансові засоби підприємства також поділяються на кілька груп:

• статутний фонд підприємства;
• доходи від діяльності;
• амортизаційні відрахування;
• банківські кредити;
• державні чи недержавні субсидії.

Статутний фонд (капітал) – це сума капіталу, необхідного для того, щоб підприємство розпочало діяльність. Його розмір визначається статутом підприємства.

Доходи від діяльності є всі надходження, одержувані підприємством під час його функціонування з допомогою реалізації своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Амортизаційні відрахування є суму грошових відрахувань, одержуваних підприємством під час реалізації своєї продукції вигляді частини виробничої собівартості.

Кредит — це надані підприємству кошти на засадах їхньої повернення та сплати певного відсотка за їх використання. Кредит може існувати у двох формах: товарної (коли підприємству надаються товари з відстроченням платежу за ними) та грошової (коли підприємство отримує певну суму грошей на певний період часу та під певний відсоток).

Субсидії — це фінансова допомога, що надається підприємству як державними, так і недержавними органами чи підприємствами у грошовій та натуральній формі.

Загальна характеристика інвестицій, капітальних вкладень та напрямів їх використання

Інвестиції – Це довгострокові вкладення капіталу (грошових коштів) у підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. Інвестором називається суб’єкт підприємницької діяльності, який вкладає гроші.

Інвестування – Це процес вкладення капіталу (грошових коштів) у певну сферу виробництва.

Інвестиції підприємства за джерелом їхнього походження можуть бути класифіковані на вітчизняні (внутрішні) та іноземні (зовнішні).

Внутрішні інвестиції:

• фінансові, що є використання наявного капіталу для купівлі акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються іншими суб’єктами підприємницької діяльності, а також державою;
• реальні – це вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих, створення нових матеріальних благ та отримання більшого прибутку порівняно з одержуваним. Такий вид інвестицій називається також капітальними вкладеннями.

Зовнішні інвестиції можуть бути:

• прямими, що означає вкладення капіталу межі своєї країни — щонайменше 10 % вартості конкретного інвестиційного проекту;
• портфельними, які насправді ідентичні прямим. Принципова їхня відмінність полягає у вазі та загальній вартості інвестиційного проекту. Для портфельних інвестицій ця вартість не повинна перевищувати 10% від загальної вартості проекту.

Капітальні вкладення є періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Капітальні вкладення в основний капітал підприємства є витрати на будівництво, реконструкцію, купівлю нерухомості, придбання машин та обладнання. Така форма інвестування є основною для підприємств та забезпечує впровадження нових технологій, розробку та випуск нових продуктів, освоєння нових ринків, а також збільшення ефективності та ринкової цінності підприємства.

За функціональною спрямованістю капітальні вкладення класифікують так:

• валові – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та розширене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури;
• чисті — витрати лише на розширене відтворення. У практиці господарювання капітальні вкладення включаються такі статті витрат:
  • вартість будівельно-монтажних робіт;
  • вартість всіх видів обладнання, що закуповується;
  • інші капітальні роботи та витрати (наприклад, вартість купівлі патентів та ліцензій).

Співвідношення між елементами капітальних витрат називається їхньою елементно-технологічною структурою. p align=”justify”> Коефіцієнт ефективності будь-якого інвестиційного проекту, у тому числі проекту капітальних вкладень, можна розрахувати як відношення величини приросту прибутку до вартості здійснюваного проекту. За наявності альтернативних можливостей здійснення інвестиційної діяльності (кілька варіантів) наведені витрати необхідно розраховувати за формулою:

Z = Ci + Eн * Ki -> min

де C_i – поточні витрати (собівартість) по i-му проекту;
E_н – Нормативний коефіцієнт ефективності інвестицій;
K_i – капітальні вкладення по i-му проекту.

Мінімізація наведених витрат є відображенням стратегії будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності, спрямованої на їхнє скорочення. Отже, виконуючи розрахунки за вищевказаною формулою, підприємству доцільно прийняти варіант інвестицій, яким сумарні наведені витрати будуть найменшими.

При здійсненні інвестиційної діяльності всі можливі варіанти інвестування мають бути скориговані на ступінь ризику за тим чи іншим проектом, що виражається у реалізації несприятливих подій, внаслідок чого суб’єкт підприємницької діяльності може зазнати певних втрат (грошові, матеріальні, репутаційні, соціально-психологічні тощо) .).