Фінансова стратегія підприємства: класифікація, елементи, механізм формування

Під стратегією підприємства , як правило , розуміються довгострокові плани вищого керівництва щодо досягнення перспективних цілей організації.

Поняття «стратегія» та її розуміння змінювалися поряд із ускладненням умов ведення бізнесу.

Так, на думку А. Чандлера, автора однієї з перших робіт у галузі стратегічного планування, стратегія — це визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства та затвердження курсу дій, розподіл ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей.

На думку М. Портера, стратегія є способом реакції на зовнішні можливості та загрози, внутрішні сильні та слабкі сторони.

І. Ансофф визначає стратегію як набір правил прийняття рішень, якими організація керується своєї діяльності

М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі під стратегією розуміють детальний комплексний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

Г. Мінцберг розглядає стратегію як єдність «5Р»: план  (plan),  зразок, модель, шаблон  (pattern ), позиціонування  (position ), перспектива  (perspective ) і витівка, що відволікає маневр  (ploy). При цьому стратегія як план розглядається як деякий набір курсів дій, сформованих відповідно до ситуації.

На думку А. Томпсона і А. Стрикленда, стратегія є набір дій і підходів але досягненню заданих показників діяльності.

Таким чином, стратегія організації — це генеральний план дій, що визначає пріоритети стратегічних завдань, ресурси та послідовність кроків для досягнення сформульованих стратегічних цілей. Головне завдання стратегії полягає в тому, щоб перевести організацію з її сьогодення у бажаний майбутній стан.

Класифікація стратегій підприємств

У економічній науці виділяють різні ознаки класифікації стратегій. Залежно від функціональних сфер діяльності підприємства виділяють такі функціональні стратегії:

• товарно-ринкова (маркетингова) стратегія  – система довгострокових цілей, що визначають відносини підприємства із зовнішнім середовищем, види виробленої продукції та використовуваної технології, ринки збуту, а також стратегічний план їх досягнення;
• ресурсно-ринкова стратегія (стратегія матеріально-технічного забезпечення) – система довгострокових цілей, що визначають поведінку підприємства на ринках ресурсів виробництва, та способи їх досягнення;
• виробнича стратегія  – система довгострокових цілей, що визначають зміни технологічного процесу та виробничої програми у зв’язку зі змінами ринкових факторів, та способи їх досягнення;
• інноваційна стратегія  — система довгострокових цілей та принципів, що визначають рішення щодо забезпечення інновацій та їх комерціалізації;
• фінансова стратегія  – система довгострокових фінансових цілей та принципів, що визначають способи залучення, накопичення та витрачання фінансових ресурсів;
• організаційна стратегія  – система довгострокових цілей та принципів, що визначають побудову та зміни внутрішніх та зовнішніх організаційних відносин підприємства;
• соціальна стратегія  – система довгострокових цілей та принципів, що визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також характер його взаємодії з роботодавцем.

Отже, фінансова стратегія одна із функціональних стратегій підприємства.

Визначення фінансової стратегії підприємства, її цілі та завдання

В економічній науці немає єдиного підходу до визначення фінансової стратегії підприємства.

Так, наприклад, І. А. Лісовська під фінансовою стратегією розуміє систему рішень довгострокового характеру щодо залучення та використання фінансових ресурсів, забезпечення фінансової безпеки, включаючи податковий аспект, побудови ефективної системи управління фінансовою діяльністю.

В. В. Бочаров підкреслює взаємозв’язок фінансової політики та фінансової стратегії та визначає останню як довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає вирішення великомасштабних завдань розвитку підприємства.

І. А. Бланк дає більш повне визначення фінансової стратегії, виділяючи її основні елементи: фінансова стратегія є одним з найважливіших видів функціональної стратегії підприємства, що забезпечує всі основні напрямки розвитку його фінансової діяльності та фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного коригування напрямів формування та використання фінансових ресурсів за зміни умов зовнішнього середовища.

На наш погляд, необхідно конкретизувати визначення фінансової стратегії, враховуючи такі аспекти:

• взаємозв’язок фінансової стратегії та фінансової політики підприємства, оскільки фінансова політика визначає ключові напрями фінансової діяльності підприємства та є основою для розробки фінансової стратегії;
• орієнтацію фінансової стратегії на вирішення стратегічних завдань підприємства, оскільки фінансова стратегія як одна з функціональних стратегій розвитку підприємства носить підлеглий характер стосовно прийнятої операційної (базової, корпоративної) стратегії та покликана забезпечити ефективну її реалізацію;
• наявність об’єктів фінансового управління, як яких виділяють фінансові ресурси та фінансові відносини підприємства;
• нестабільність факторів зовнішнього середовища та облік їх впливу на об’єкти фінансового управління та вибір методів ефективного управління ними.

Таким чином, фінансова стратегія підприємства — це система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, що визначаються загальними завданнями його розвитку та фінансовою політикою, а також система методів, засобів, організаційних механізмів та інструментів їх досягнення за допомогою ефективного управління процесами формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, а також фінансовими відносинами підприємства в умовах нестабільності факторів довкілля та обмеженості ресурсів.

Метою фінансової стратегії є вироблення та реалізація конкретних дій у системі обраних напрямів щодо покращення фінансових параметрів підприємства з урахуванням існуючих та потенційних умов та обмежень на ресурси, способи діяльності та досяжність цілей.

У процесі реалізації своєї мети фінансова стратегія вирішує такі  завдання :

• визначення потреби у фінансових ресурсах та вибір ефективних способів їх формування;
• формування достатнього обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничого та науково-технічного розвитку підприємства;
• забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів за найважливішими напрямами господарської діяльності;
• контроль за дотриманням норм витрачання фінансових та матеріальних ресурсів;
• формування та підтримання раціональної структури капіталу підприємства;
• оптимізація грошових потоків;
• максимізація прибутку за умов припустимого рівня комерційного ризику;
• забезпечення мінімізації комерційного ризику за заданого обсягу прибутку;
• забезпечення фінансової рівноваги підприємства;
• максимізація ринкової вартості підприємства.

Відповідно до сформульованого визначення фінансової стратегії виділимо її базові елементи :

• стратегічні цілі фінансової діяльності підприємства є описом у формалізованому вигляді бажаних параметрів його стратегічної фінансової позиції, що дозволяють спрямовувати цю діяльність у довгостроковій перспективі та оцінювати її результати;
• період дії фінансової стратегії . Важливою умовою визначення є ступінь передбачуваності розвитку. Іншими факторами, що впливають на тривалість дії фінансової стратегії, є тривалість періоду, на який сформовано операційну (базову, корпоративну) стратегію, галузеву приналежність підприємства, розмір підприємства, стадію його життєвого циклу, наявність (доступність) необхідних фінансових ресурсів, рівень економічного (у тому кількості фінансового) потенціалу підприємства тощо;
• повнота уявлення та способи формалізації фінансової стратегії. Фінансова стратегія формалізується як системи поточних фінансових планів, програм, бюджетів. Поточні фінансові плани базуються на розробленій фінансовій стратегії підприємства та орієнтовані на фактичне досягнення намічених цілей, виходячи з конкретних умов та стану ринку на кожному етапі розвитку. Вони доповнюють, розвивають та коригують перспективні напрямки розвитку з урахуванням конкретної обстановки. Програма – це комплекс заходів, спрямованих на реалізацію обраного стратегічного завдання, збалансованих за термінами, виконавцями та ресурсами. Кожна програма включає різні проекти чи роботи, під час яких вирішується загальне завдання. Бюджет – це кількісний план у грошах, що показує плановану величину доходів, витрат і капітал, який необхідно залучити для досягнення поставленої мети.
• організаційна структура системи управління фінансами підприємства (представлена ​​фінансовою службою, фінансово-економічною службою або фінансовим департаментом) та кадровий склад системи управління фінансами. Залежно від розмірів підприємства та виду його діяльності для роботи у фінансовій службі можуть залучатись як фінансові менеджери широкого профілю, так і функціональні фінансові менеджери (менеджер з управління інвестиціями, антикризовий менеджер, ризик-менеджер);
• фінансова структура підприємства представлена ​​сукупністю центрів фінансової відповідальності, як яких виділяють центри доходів, витрат, прибутку, інвестицій;
• методи та інструменти управління фінансовими ресурсами . До методів фінансового управління належать методи фінансового обліку, фінансового аналізу, фінансового планування, фінансового прогнозування, фінансового контролю, фінансового регулювання, бюджетування, фінансовий реінжиніринг бізнесу. До інструментів фінансового управління можна віднести показники стійкості економічного стану (ефективності фінансової стратегії), що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів з метою досягнення стану з найкращими параметрами в межах виділених коштів та методи їх оцінки;
• інформаційне забезпечення процесу управління фінансовою діяльністю підприємства . Важливим елементом управління є технічні засоби управління, що передбачають застосування інформаційно-комп’ютерних систем та технологій, функціональних пакетів прикладних програм;
• фінансові ресурси підприємства , необхідні реалізації майбутньої операційної та інвестиційної діяльності, з урахуванням чого визначається необхідний рівень фінансового потенціалу підприємства, характеризує забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами, ефективність їх використання, здатність підприємства відповідати за своїми фінансовими зобов’язаннями;
• джерела формування фінансових ресурсів , що поділяються на власні та позикові. Важливим завданням розробки стратегії є формування оптимальної структури джерел фінансування для мінімізації фінансового ризику та підвищення ринкової вартості підприємства;
• фінансові відносини , що поділяються на зовнішні (стосунки з іншими підприємствами та організаціями, з фінансово-кредитною системою) та внутрішні (стосунки всередині підприємства, всередині об’єднань підприємств);
• фактори ризику (обмеження) фінансової діяльності . Ризик та невизначеність виступають невід’ємними рисами господарської діяльності підприємства. При формуванні фінансової стратегії необхідно враховувати зміни параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, ідентифікувати та оцінювати рівень ризиків, що впливають на досягнення стратегічних фінансових цілей;
• показники та методи оцінки ефективності фінансової стратегії . Ефективність стратегії характеризується сукупністю фінансових показників, необхідні значення яких досягаються у процесі перетворення вихідного стану підприємства на цільове.

Таким чином, фінансова стратегія конкретизує цілі фінансової діяльності, шляхи їх досягнення шляхом вибору конкретних методів, засобів, організаційних механізмів та інструментів ефективного управління процесами формування, розподілу та використання фінансових ресурсів.

При описі характеристик, яким має задовольняти будь-яка стратегія, зокрема і фінансова, М. Портер запропонував певний комплекс вимог , який можна переформулювати в такий спосіб.

1. Умови, обов’язкові для розробки стратегії:
   • необхідність аналізу дій конкурентів на сегментах стратегічного господарювання та вибору адекватних заходів;
   • забезпечення високої віддачі на інвестиції (зростання коефіцієнта рентабельності інвестицій – ROI).  Це говорить про необхідність концентрації на такі цілі, як збільшення частки ринку, обсягів продажу, доходів, що, власне, створює серйозні внутрішні ризики для стратегії компанії;
   • облік факторів, від яких залежить економічна ефективність стратегії – залежить від таких факторів, як джерела конкурентних переваг, фінансовий інструментарій, структура активів і капіталу, ступінь використання активів і капіталу та ін;
   • виділення кількох ланок ланцюжка створення вартості, на яких можна сконцентрувати конкурентні переваги;
   • визначення рамок сегмента дії тієї чи іншої стратегії
2. Заходи, які не повинні бути присутніми при формуванні стратегії:
   • неправильний вибір критеріїв ефективності фінансової стратегії;
   • неадекватність використовуваних методів та способів управління наявною на практиці фінансовою ситуацією;
   • надто часто змінюється стратегія.

Слід зазначити, що стратегією не є цілі діяльності або лише бачення цільового стану, реструктуризація різного типу, процеси злиття та поглинання, створення альянсів та партнерств, зміст технології, інновації, аутсорсинг, навчання та підвищення кваліфікації.

Враховуючи всі зазначені вимоги, можна сказати, що стратегія (за Портером) — це:

• унікальна ціннісна пропозиція щодо розвитку та покращення стану економічної системи;
• ланцюжки створення цінності, що відрізняються від аналогічних ланцюжків конкурентів;
• чіткі компроміси та визначення того, що компанія НЕ робитиме;
• дії, що поєднуються один з одним та взаємно посилюють ефект;
• сталість позиціонування.

Принципи розробки фінансової стратегії

При розробці фінансової стратегії доцільно керуватися принципами , що є постійно діючі вимоги і становища, притаманні всієї системи управління. У загальній теорії управління виділяють такі найважливіші принципи, які є справедливими і для управління фінансовою діяльністю підприємства.

1. Принцип цільової спрямованості управління  визначає пріоритетні економічні та соціальні завдання, які вирішуються на кожному етапі розвитку економіки підприємства та його фінансової структури як елемента загальної економічної системи.
2. Принцип безперервності процесу управління  передбачає безперервність кожного з етапів розвитку фінансової діяльності підприємства, причому у діючу систему управління фінансами постійно вносяться корективи залежно від впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на фінансові критерії, механізми, середовище функціонування підприємства.
3. Принцип гнучкості та індикативності  випливає із принципу безперервності і полягає у можливості швидкого реагування при несподіваних змінах фінансового середовища, можливостей та показників стану підприємства.
4. Принцип альтернативності управління  передбачає складання багатоваріантного плану управління фінансовою діяльністю підприємства для можливості вибору найбільш ефективного варіанта в рамках заданих параметрів та інструментів фінансового менеджменту.
5. Принцип контролю результатів управління  має на увазі ретельно продуманий та організований процес контролю, який націлений не лише на реєстрацію отриманого результату (ефекту) у вигляді комплексу фінансово-економічних показників діяльності підприємства, а й на діагностику реальних причин отримання негативних результатів (нестійкого стану).
6. Принцип еволюційності  показує ефективний напрямок розвитку, що лежить у руслі причинно-наслідкових ланцюжків попереднього розвитку підприємства (що характеризується динамікою рівня його фінансового стану), підготовлений попереднім розвитком фінансових інструментів та фінансових рішень у попередніх стратегіях економічної системи.

Систематизація фінансових стратегій повторює загальну класифікацію стратегій розвитку, але має деякі відмінні класифікаційні ознаки щодо об’єкта управління і, відповідно, принципів управління ними. У таблиці нижче представлено класифікацію фінансових стратегій підприємства.

Види фінансових стратегій підприємства

Розглянемо деякі види фінансових стратегій , згрупованих за основними класифікаційними ознаками.

Класифікація фінансових стратегій

Ознака класифікації	Види фінансових стратегій
1. Мета, що досягається фінансовою стратегією	Стратегії, спрямовані на обґрунтування та формування необхідного (цільового) рівня фінансових ресурсів для досягнення загальносистемних цілей; стратегії, що визначають напрямки досягнення оптимального рівня фінансових ресурсів; стратегії, створені задля пошук зовнішніх джерел фінансування з мінімальною вартістю капіталу; стратегії, спрямовані на обґрунтування механізмів та інструментів ефективного використання фінансових ресурсів для різних видів та сфер діяльності підприємства; стратегії, що оптимізують грошовий обіг підприємства; стратегії, що забезпечують ефективний рівень прибутку та капіталу підприємства у часовому періоді; стратегії, орієнтовані формування оптимальної структури капіталу
2. Напрямки розвитку фінансової діяльності	Стратегія диверсифікації фінансової складової діяльності підприємства; стратегія концентрації фінансової складової діяльності підприємства; стратегія інтеграції фінансової складової діяльності підприємства
3. Стадія життєвого циклу підприємства	Стратегія прискореного (інтенсивного) зростання потенціалу підприємства; стратегія обмеженого зростання потенціалу підприємства; стратегія скорочення (стиснення) потенціалу підприємства
4. Джерела формування фінансових ресурсів	Стратегії, які використовують власні джерела формування фінансових ресурсів; стратегії, які використовують позикові джерела формування фінансових ресурсів; стратегії, що використовують змішані джерела формування фінансових ресурсів
5. Функції фінансового менеджменту	Стратегія керування активами; стратегія управління капіталом; стратегія управління інвестиціями (інвестиційна стратегія); стратегія управління грошовими потоками; стратегія управління фінансовими ризиками; стратегія антикризового фінансового управління (антикризова фінансова стратегія)
6. Рівень прийнятих стратегічних рішень	Корпоративні (портфельні, базові) стратегії; конкурентні стратегії; функціональні стратегії

Дамо класифікацію фінансових стратегій залежно від  напрямів розвитку фінансової діяльності підприємства, елементи якої відповідають угрупованню М. Портера та яка включає стратегію диверсифікації фінансової діяльності підприємства, стратегію концентрації фінансової діяльності та стратегію інтеграції фінансової діяльності.

Стратегія диверсифікації  передбачає диверсифікацію операційної діяльності підприємства у межах певної групи галузей.

Перевага даної стратегії полягає в тому, що диверсифікація операційної, а відповідно, і фінансової діяльності дозволяє отримати ефект синергізму, при якому загальний ефект полігалузевої діяльності підприємства значно більший, ніж ефект окремих галузевих підрозділів, а також дозволяє істотно знизити рівень підприємницьких ризиків. Ця стратегія пов’язана з формуванням так званих стратегічних зон господарювання, на яких лежить повна відповідальність за розробку асортименту конкурентоспроможної продукції, ефективної збутової стратегії, а також фінансової стратегії, що їх забезпечує.

Стратегія концентрації  передбачає концентрацію операційної та, відповідно, фінансової діяльності підприємства в одній галузі. Ця стратегія пов’язана з вищим рівнем підприємницьких ризиків, тому може бути використана лише на перших стадіях життєвого циклу підприємства, тому що за сприятливих обставин вона може забезпечити найвищі темпи виробничого розвитку або збільшення капіталу. На наступних стадіях життєвого циклу підприємства принаймні задоволення потреби у продукції (товарах, послугах) основного контингенту споживачів їй зміну має прийти стратегія галузевої диверсифікації.

Стратегія інтеграції . Під інтеграцією суб’єктів господарювання розуміються процеси об’єднання суб’єктами своїх ресурсів, активів, технологій, факторів виробництва, інформації, збутових мереж, часток ринку та інших цінностей для досягнення спільних цілей та задоволення своїх інтересів на період дії цих цілей. Однією з найважливіших цілей об’єднання є отримання синергетичного ефекту від інтеграції цінностей економічних суб’єктів. Інтеграція є засобом якнайшвидшого досягнення цілей зростання при експансії як усередині країни, так і за її межами, дозволяє компаніям швидко придбати портфель «економіко-географічних» активів, який перетворився на одне з ключових джерел конкурентної потужності в умовах глобалізації економіки.

Угруповання фінансових стратегій за  стадіями життєвого циклу підприємства  дозволяє виділити поточний стан та темпи зростання фінансового потенціалу підприємства залежно від стадії розвитку (дитинство, юність, зрілість, старість). Типова крива життєвого циклу підприємства характеризує наступні стадії:

• повільний розвиток на початковій стадії;
• бурхливе зростання на другій стадії;
• насичення ринку на третій стадії;
• неминуче вмирання, падіння обсягів продажу на останній стадії життєвого циклу.

При цьому для кожної стадії життєвого циклу підприємства потрібна відповідна стратегія: так, на початковій стадії потрібне фінансове забезпечення виходу підприємства на ринок; на наступних стадіях потрібна оптимізація структури капіталу та забезпечення сталого фінансового стану підприємства, на останніх стадіях потрібна стратегія, що забезпечує платоспроможність підприємства та скорочення темпів зниження його ринкової вартості.

Залежно від стадій життєвого циклу підприємства розрізняють стратегії прискореного, обмеженого зростання та скорочення (стиснення).

Реалізація  стратегії прискореного зростання потенціалу підприємства веде до можливого суттєвого підвищення значень критеріїв досягнення мети над рівнем попереднього року. Подібна стратегія передбачає інтенсифікацію зусиль підприємства із завоювання ринку та розширення своїх потенційних можливостей. Ця стратегія застосовується компаніями в галузях, що динамічно розвиваються, з швидко мінливими технологіями, а також компаніями, що орієнтуються на розширення диверсифікації діяльності. Фінансова стратегія у разі носить найскладніший характер з допомогою необхідності забезпечення високих темпів розвитку фінансової складової діяльності, її диверсифікації з різних галузей, регіонам тощо.

Стратегія обмеженого зростання потенціалу підприємства передбачає зосередження та підтримку існуючих напрямів бізнесу. Для неї характерне встановлення цілей «від досягнутого». Основними типами цієї стратегії є стратегії посилення конкурентної позиції, розширення ринку, вдосконалення товару. Відповідно, фінансова стратегія підприємства в цих умовах спрямована насамперед на ефективне забезпечення відтворювальних процесів та приросту активів, що забезпечують обмежене зростання обсягів виробництва та реалізації продукції.

При виборі  стратегії скорочення (стиснення) потенціалу підприємства рівень цілей встановлюється нижче досягнутого в минулому. Ця стратегія обирається підприємствами, що знаходяться на останніх стадіях свого життєвого циклу, а також у стадії фінансової кризи, і заснована на принципі «відсікання зайвої», що передбачає скорочення обсягу та асортименту продукції, що випускається, відхід з окремих сегментів ринку тощо. Основними типами цієї стратегії є стратегії скорочення структур, скорочення видатків, «збирання врожаю», ліквідації. Фінансова стратегія в цьому випадку покликана забезпечити ефективне дезінвестування і високу маневреність використання капіталу, що вивільняється, з метою забезпечення подальшої фінансової стабілізації підприємства.

За функціями фінансового менеджменту розрізняють такі види фінансових стратегій:

• стратегія управління активами .  Ця стратегія спрямовано оптимізацію складу активів з позицій ефективності комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів та прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм та джерел їх фінансування;
• стратегія управління капіталом .  Ця стратегія забезпечує потреби в капіталі для фінансування активів підприємства, що формуються, оптимізацію структури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання;
• стратегія управління інвестиціями (інвестиційна стратегія) передбачає формування найважливіших напрямів інвестиційної діяльності підприємства, оцінку інвестиційної привабливості реальних проектів та фінансових інструментів з метою формування програми реального інвестування та портфеля фінансових інвестицій, вибір найефективніших форм фінансування інвестицій;
• стратегія управління грошовими потоками  полягає в оптимізації грошових потоків підприємства у розрізі поточної, інвестиційної та фінансової діяльності, їх синхронізації за обсягом та у часі за окремими майбутніми періодами, ефективному використанні залишку тимчасово вільних грошових активів;
• стратегія управління фінансовими ризиками передбачає формування системи заходів щодо профілактики та мінімізації окремих видів фінансових ризиків;
• Стратегія антикризового фінансового управління (антикризова фінансова стратегія) полягає у визначенні форм та методів використання внутрішніх механізмів антикризового фінансового управління підприємством, а при необхідності – форм його зовнішньої санації чи реорганізації.

Залежно від рівня стратегічних рішень, що приймаються, виділяють корпоративні (портфельні, базові), конкурентні та функціональні фінансові стратегії.

Корпоративні фінансові стратегії  стосуються загального напряму фінансового розвитку підприємства чи інтегрованої (корпоративної) економічної системи загалом. У рамках формування цієї стратегії приймаються рішення про фінансове забезпечення бізнес-портфеля господарюючого суб’єкта (фінансову підтримку напрямків, форм та видів економічної діяльності), вирішуються питання про злиття, придбання, реструктуризацію або вихід з того чи іншого бізнесу. Основною метою корпоративної фінансової стратегії є вибір тих орієнтирів та напрямів діяльності, куди слід перенаправити фінансові ресурси, що дозволить отримати необхідний рівень ефективності та стійкості.

Конкурентні фінансові стратегії  розробляються конкретними господарськими підрозділами підприємства. Їхня мета — забезпечити ефективне фінансування бізнес-планів розвитку окремих процесів, напрямів, підрозділів на базі формування оптимального переліку дій. При їх формуванні розглядаються перспективи можливого фінансування виробництва нових продуктів, відмовитися від існуючих неперспективних продуктів, розкривається виробнича, цінова, рекламна, збутова та інша стратегічна ініціатива певному ринку чи сегменті ринку.

Функціональні стратегії  приймаються на користь окремих служб підприємства. Кожна функціональна структура (виробництво, маркетинг, фінанси, НДДКР, персонал) планує свій рівень фінансування та інструментарій управління як спосіб досягнення локальної мети процесу, функцій, підрозділів. Поряд із пошуком фінансових ресурсів тут формуються набір дій та механізми управління структурою капіталу, витратами з метою їх мінімізації, фінансовими ризиками. У цьому суть механізму — вироблення конкурентних позицій чи ефективної поведінки у межах заданої функції.

p align=”justify”> При формуванні фінансової стратегії визначають ще й таку категорію управління, як  стратегічна позиція підприємства . Залежно від своїх цілей та устремлінь підприємство може вибрати одну із трьох стратегічних позицій:

1. пристосування до ринку на основі наявного обсягу фінансових ресурсів — вибір, що найчастіше зустрічається. Підприємство аналізує умови і потім намічає собі ряд дій, відповідних цьому оточенню, тобто. передбачає використання відомих можливостей та реагування на відомі ризики;
2. активне формування необхідного обсягу фінансових ресурсів означає спробу підприємства змінити навколишнє оточення у своїх інтересах. І тут фінансові ресурси скеровуються розробку нових товарів, технології, щодо яких існує лише прихований попит, що визначає нові способи конкуренції;
3. збереження права діяти автономно у процесі управління фінансовими потоками означає вчинення лише тих дій, які надалі дозволять підприємству зберегти можливість нарощувати конкурентні цінності.

Механізм формування фінансової стратегії підприємства

Етапи процесу розробки фінансової стратегії

Виділяють загальні етапи формування стратегії підприємства, у межах яких можна визначити процес розробки та реалізації фінансової стратегії підприємства, що включає такі етапи:

1. Визначення тривалості дії фінансової стратегії .  Головною умовою визначення терміну дії фінансової стратегії є оцінка ступеня досяжності стратегічних цілей і рівень ресурсів управління, що виділяються для реалізації стратегії. Також враховується термін, на який розроблено загальнокорпоративну стратегію.
2. Формування стратегічних цілей фінансової складової діяльності підприємства .  Головною метою управління фінансами є максимізація ринкової вартості підприємства. Ця мета потребує певної конкретизації з урахуванням завдань та особливостей майбутнього фінансового розвитку підприємства. Як цілі фінансової діяльності підприємства можуть виступати:
   • формування необхідного (цільового) рівня фінансових ресурсів задля досягнення загальносистемних цілей;
   • пошук зовнішніх джерел фінансування із мінімальною вартістю капіталу;
   • забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів для різних видів та сфер діяльності підприємства;
   • оптимізація грошового обігу підприємства;
   • забезпечення необхідного рівня прибутку та рентабельності підприємства;
   • формування оптимальної структури капіталу тощо.

Система стратегічних цілей повинна забезпечувати вибір найефективніших напрямів фінансової діяльності, формування достатнього обсягу фінансових ресурсів та оптимізацію їх складу, прийнятність рівня фінансових ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності тощо.

Розроблена система цілей є критерієм оцінки ефективності фінансової стратегії підприємства. У цьому обмежуючими чинниками для формування стратегічних цілей фінансової складової діяльності виступають розмір підприємства, наявність і доступність фінансових ресурсів, стадія життєвого циклу підприємства, стабільність економіки, рівень економічного потенціалу підприємства тощо.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності має відповідати певним вимогам:

• • досяжність . Незважаючи на те, що в основі розробки стратегічних фінансових цілей лежить бажаний образ стратегічної фінансової позиції підприємства, їх необхідно свідомо обмежувати за критерієм реальної досяжності з урахуванням факторів зовнішнього фінансового середовища та внутрішнього фінансового потенціалу;
  • гнучкість . Стратегічні цілі фінансової діяльності організації слід встановлювати таким чином, щоб вони залишали можливість їх коригування відповідно до змін, які можуть статися у фінансовому середовищі;
  • вимірність . Стратегічні фінансові цілі мають бути сформульовані таким чином, щоб їх можна було кількісно виміряти, щоб забезпечити можливість оцінити, чи були вони досягнуті;
  • конкретність . Мета повинна чітко фіксувати, що необхідно отримати в результаті фінансової діяльності, в які терміни її слід досягти та хто буде відповідальною особою за основні елементи фінансового процесу;
  • сумісність . Стратегічні фінансові цілі повинні відповідати місії підприємства, його загальної стратегії розвитку і не повинні суперечити іншим функціональним цілям;
  • прийнятність для основних стейкхолдерів (заінтересованих осіб) підприємства . Стратегічні цілі фінансової діяльності підприємства насамперед розробляються для реалізації у довгостроковій перспективі головної мети фінансового менеджменту – максимізації добробуту власників підприємства. Але цілі також мають бути прийнятними для тих, хто їх виконує і на кого вони спрямовані (співробітники, клієнти підприємства, ділові партнери, місцева спільнота та суспільство загалом).

3. Аналіз та прогноз розвитку фінансового середовища функціонування підприємства .  У складі загального фінансового середовища функціонування підприємства виділяють зовнішнє та внутрішнє фінансове середовище. Відповідно, даний етап передбачає:
   • аналіз та прогноз розвитку факторів зовнішнього фінансового середовища — дослідження стану та прогноз розвитку макроекономічних, регіональних, галузевих факторів, факторів фінансового ринку, показників, що характеризують діяльність контрагентів, вивчення економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та прогноз можливих їх змін у майбутньому періоді;
   • аналіз та прогноз розвитку факторів внутрішнього фінансового середовища – оцінку результатів реалізації цілей минулої фінансової стратегії підприємства, забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, ефективності їх використання, рівня платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, стану системи управління фінансами, прогноз змін значень параметрів внутрішнього фінансового середовища підприємства.
4. Комплексна оцінка стратегічної фінансової позиції підприємства .  Цей етап інтегрує результати попередніх етапів. Він полягає в оцінці стратегічної фінансової позиції підприємства у просторі з двох координат: по горизонтальній осі відкладається значення фінансового потенціалу, по вертикальній стан фінансового середовища (стратегічних умов фінансового середовища, клімату).

Добуток потенціалу (П) та клімату (К) дає основний результат аналітичної стадії — значення стратегічної фінансової позиції (П _с ) підприємства:

П × К = Пс

Стратегічна фінансова позиція підприємства — лише статична «маса». Її реальна сила визначиться лише за певного рівня стратегічної активності керівництва, фахівців та всього персоналу.

Для аналізу факторів зовнішнього фінансового середовища у стратегічному фінансовому аналізі можна використовувати систему  PEST-аналізу , в рамках якої макросередовище функціонування підприємства поділяють на чотири різновиди, що характеризуються абревіатурою  PEST :

•  Р  (політико-правове середовище), у межах якої основний вплив на розвиток фінансової діяльності у стратегічній перспективі надають форми та методи державного регулювання фінансового ринку та фінансово-господарської діяльності підприємства;
• Е  (економічне середовище), в рамках якої до основних факторів, що впливають на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, можна віднести темпи зміни валового внутрішнього продукту, темпи інфляції, динаміку валютних курсів, динаміку ключової ставки центробанку, доходи на душу населення тощо .;
• S  (соціокультурне середовище), яке представлене освітнім та культурним рівнем працездатного населення, рівнем зайнятості, розподілом населення за рівнями доходів тощо;
• Т  (технологічне середовище), що представлена ​​інноваціями у сфері технічних засобів управління, інвестиційних технологій та інструментів; швидкістю передачі технологій, швидкістю виходу продукції ринку тощо.

Для дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього фінансового середовища можна використовувати  SWOT- аналіз , спрямований на виявлення зовнішніх сприятливих можливостей ( opportunities ) і загроз ( threats ) для розвитку підприємства, а також сильних ( strengths)  і слабких ( weaknesses ) сторін фінансової діяльності підприємства.

Можна навести наступний приблизний набір характеристик, висновок за якими дозволяє скласти перелік можливостей і загроз, що вже мають місце або зароджуються в оточенні підприємства, а також виявити його сильні та слабкі сторони:

• можливості : надійність потенційних інвесторів, стабільність законодавства, зниження темпів інфляції, наявність платоспроможного попиту населення тощо;
• загрози : висока невизначеність факторів зовнішнього середовища; зміна законодавства, що погіршує фінансові показники діяльності підприємства; несумлінність контрагентів, зниження платоспроможності покупців тощо;
• сильні сторони : висока кваліфікація фінансових менеджерів; платоспроможність та фінансова стійкість підприємства; наявність чи доступність необхідних ресурсів; високий рівень рентабельності діяльності підприємства тощо;
• слабкі сторони : відсутність ясних стратегічних напрямів фінансової складової діяльності підприємства; висока частка позикового капіталу сукупному капіталі; низький рівень платоспроможності підприємства; незадовільна робота з дебіторами; відсутність детально розроблених фінансових планів; дефіцит власних оборотних засобів, наявність збитків тощо.

5. Уточнення стратегічних цілей фінансової складової діяльності підприємства .  З урахуванням стратегічної фінансової позиції підприємства уточнюються стратегічні фінансові цілі та обґрунтовуються відповідні стратегічні рішення.
6. Формування портфеля фінансових стратегій .  На цьому етапі, виходячи з фінансових цілей, визначаються можливі стратегії фінансового розвитку підприємства, формується портфель альтернативних стратегічних підходів до реалізації намічених цілей.

Для кожного варіанта стратегії визначається потреба у фінансових ресурсах, оцінюються умови та вартість залучення власного та позикового капіталу для їх формування, розробляється бюджет реалізації стратегії. При формуванні бюджетів не повинні прийматися рішення на шкоду якості продукції, задоволеності клієнтів та персоналу. Ідеальний бюджет реалізації фінансової стратегії повинен мати наступні характеристики: бездефіцитність бюджету руху грошових коштів; прийнятний рівень рентабельності власного капіталу для власників підприємства; відповідність інших фінансових показників загальнокорпоративним цілям.

7. Оцінка та вибір фінансової стратегії . Оцінка розробленої фінансової стратегії здійснюється за такими основними параметрами :
   • відповідність фінансовій політиці підприємства;
   • узгодженість фінансової стратегії підприємства з його базовою корпоративною стратегією;
   • узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбачуваними змінами параметрів зовнішнього фінансового середовища;
   • узгодженість фінансової стратегії підприємства з його внутрішнім потенціалом;
   • внутрішня збалансованість параметрів фінансової стратегії;
   • реалізованість фінансової стратегії;
   • прийнятність рівня ризиків, пов’язаних із реалізацією фінансової стратегії;
   • економічна ефективність реалізації фінансової стратегії;
   • позаекономічна ефективність реалізації фінансової стратегії (зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованості фінансовою діяльністю його структурних підрозділів).

Для проведення оцінки та вибору оптимального варіанта існують спеціальні методи прийняття ефективних рішень (евристичні, формалізовані, специфічні). Вибір методів визначається знаннями, досвідом та інтуїцією фахівців, які приймають рішення про вибір. За результатами оцінки до розробленої фінансової стратегії вносяться необхідні корективи, після чого вона приймається до реалізації.

8. Формування функцій процесу реалізації фінансової стратегії .  Основним завданням процесу реалізації фінансової стратегії є створення на підприємстві необхідних передумов для здійснення передбачуваної фінансової підтримки його базової корпоративної стратегії та успішного досягнення кінцевих стратегічних цілей його фінансового розвитку (проведення необхідних організаційних змін, формування оптимального бюджету реалізації стратегії, забезпечення процесу реалізації стратегії необхідними ресурсами та повноваженнями) , стимулювання механізму реалізації тощо).

Фінансова стратегія підприємства розробляється фінансовим керівництвом, її ж реалізацією займаються фінансові служби, виробничі структури та інші підрозділи та окремі працівники підприємства. Тому особливе значення на даному етапі мають формування оптимальної організаційної структури підприємства, а також розробка ефективної моделі фінансової структури, що дозволяє встановити відповідальність за виконання бюджетів та контролювати джерела виникнення доходів та витрат.

Принципова відмінність моделі фінансової структури від моделі організаційної структури полягає в тому, що організаційна структура відображає розподіл відповідальності за виробничими та управлінськими функціями, що виконуються, а фінансова — розподіл відповідальності за формування, розподіл і використання фінансових ресурсів організації.

Фінансова структура формується у вигляді виділення центрів фінансової ответственности. Можливе виділення наступних центрів фінансової відповідальності: центр доходу, центр витрат, центр прибутку, центр інвестицій.

9. Організація контролю реалізації фінансової стратегії .  Такий контроль здійснюється у рамках стратегічного фінансового контролінгу, що відображає хід реалізації основних стратегічних цільових параметрів фінансової діяльності підприємства. Цей процес забезпечує стійкий зворотний зв’язок між ходом процесу досягнення фінансових цілей та власне цілями фінансової стратегії. Основні завдання контролю процесу реалізації стратегії:
   • визначення найбільш вузьких місць етапів реалізації стратегії та методології самого контролю, включаючи базові показники та їх нормативи;
   • оцінка стану контрольованого процесу реалізації стратегії на основі порівняння поточних та нормативних значень контрольних показників;
   • з’ясування причин та рівня відхилень, якщо такі розкриваються внаслідок проведеної оцінки;
   • здійснення коригування використовуваних ресурсів, цілей, методів та інструментів реалізації фінансової стратегії, якщо вона необхідна та можлива.
10. Організація моніторингу ефективності фінансової стратегії . Ефективність стратегії визначається сукупністю фінансово-економічних показників, що характеризують рівень фінансового стану, що досягається. При цьому сукупність цих показників відображає наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів з метою досягнення стану з найкращими параметрами у межах виділених коштів. І тут цільовий фінансове становище підприємства є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин і тому визначається сукупністю всіх виробничо-господарських чинників на даний час. При цьому слід визначити і рівень впливу кожного фактора на результативність стратегії.

Як цільові параметри або критерії ефективності фінансової стратегії можна виділити наступне:

• забезпечення заданих темпів зростання доходів та прибутку;
• зростання показників рентабельності;
• підтримання необхідного рівня фінансової безпеки підприємства;
• забезпечення стабільності фінансових надходжень;
• ефективне використання фінансових ресурсів;
• відновлення платоспроможності підприємства;
• підвищення фінансової стійкості підприємства;
• формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства;
• зростання чистого грошового потоку;
• зростання ринкової вартості підприємства;
• забезпечення ефекту синергізму;
• формування оптимальної структури капіталу тощо.

Показники ефективності повинні задовольняти такі вимоги:

• адекватно відбивати умови контексту, у яких процес функціонує, тобто. ці характеристики через відповідні методи мають бути пов’язані із загальною метою процесу, ключовими факторами та метриками ефективності тощо;
• бути кількісно вимірювані, тобто. для показника ефективності є можливість визначити одиницю виміру, базове значення, яке набуває ця характеристика в даний час, цільове значення, яке ця характеристика має набувати в майбутньому.

У наведеній нижче таблиці представлені фактори, що впливають на вибір того чи іншого типу фінансової стратегії та критерії її ефективності.

Основні критерії вибору та оцінки ефективності фінансової стратегії

Тип фінансової стратегії	Ціль фінансової стратегії	Чинники, що зумовлюють вибір фінансової стратегії	Умови застосування фінансової стратегії	Цільові критерії ефективності фінансової стратегії
Стратегія прискореного (інтенсивного) зростання потенціалу підприємства	Забезпечення високих темпів операційної (а також фінансової) діяльності, її диверсифікація по різних галузях та регіонах	Високий рівень економічного потенціалу підприємства; стадія життєвого циклу підприємства: юність чи рання стадія зрілості; наявність доступу до зовнішніх джерел фінансування; сильна конкурентна позиція підприємства на ринку	Застосовується підприємствами в галузях, що динамічно розвиваються, з швидко змінними технологіями, а також компаніями, що орієнтуються на диверсифікацію діяльності	Забезпечення високих темпів зростання доходів та прибутку; високий рівень рентабельності; зростання чистого грошового потоку; зростання ринкової вартості підприємства; забезпечення ефекту синергізму
Стратегія обмеженого зростання потенціалу підприємства	Підтримка існуючих напрямів бізнесу, забезпечення збалансованості параметрів обмеженого зростання операційної діяльності та необхідного рівня фінансової безпеки підприємства	Високий та середній рівні економічного потенціалу підприємства; високий рівень фінансової стійкості; стадія життєвого циклу підприємства: зрілість; наявність власних фінансових ресурсів та доступ до зовнішніх джерел фінансування; сильна чи середня конкурентна позиція підприємства на ринку	Застосовується підприємствами на стадії зрілості, а також підприємствами у галузях зі стабільними технологіями	Підтримка необхідного рівня фінансової безпеки підприємства; забезпечення заданих обсягів доходів та прибутку; забезпечення стабільності фінансових надходжень; ефективне використання фінансових ресурсів
Стратегія скорочення (стиснення)	Фінансова стабілізація підприємства у процесі виходу його з кризи	Низький рівень економічного потенціалу підприємства; стадія життєвого циклу підприємства: остання стадія зрілості, старість; дефіцит власних оборотних засобів; відсутність доступу до зовнішніх джерел фінансування; низька конкурентна позиція підприємства на ринку	Застосовується підприємствами, що знаходяться на останніх стадіях свого життєвого циклу, а також у стадії фінансової кризи	Відновлення платоспроможності; підвищення фінансової стійкості; формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства

Аналогічно можна виділити критерії вибору та оцінки ефективності фінансових стратегій, згрупованих за іншими класифікаційними ознаками.

Викладена послідовність етапів процесу розробки фінансової стратегії підприємства може бути уточнена та деталізована з урахуванням особливостей фінансової діяльності підприємства та рівня стратегічного мислення його фінансових менеджерів.

Реалізацію фінансової стратегії слід вважати успішно завершеною, якщо досягнуто всіх основних стратегічних цілей фінансового розвитку підприємства при запланованих витрат за реалізацію стратегії.

Будь-яка стратегія у частині її реалізації завжди вимагає деякого бюджету ресурсів, а формування збалансованого, найефективнішого бюджету ресурсів управління є тим інструментом управління, який забезпечує мінімізацію витрат на формування та управління елементами стратегії та збільшує її ефективність. Таким чином, фінансова стратегія потребує системи бюджетування як елемент раціонального управління.

Бюджетування являє собою сукупність управлінських процесів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, і включає розробку бюджету (включаючи оптимізацію, погодження та затвердження), контроль за його виконанням (оцінка відповідності планових та фактичних даних), аналіз причин відхилень фактичних даних від планових та формування керуючих впливів на фактори, інструменти чи механізми реалізації стратегії.

Метою створення системи бюджетування є управління економікою, фінансами та фінансовим станом підприємства шляхом координації діяльності всіх структурних підрозділів на досягненні єдиної, кількісно визначеної мети.

Система бюджетування є ефективним засобом планування та контролю доходів та витрат підприємства, а також забезпечення відповідності витрат доходам для запобігання дефіциту або відволіканню з обороту ресурсів, що забезпечують роботу підприємства та отримання прибутку.

Таким чином, фінансова стратегія визначається фінансовою політикою, виступає інструментом фінансового менеджменту та передбачає досягнення цілей, що гарантують ефективний цільовий стан з погляду фінансового стану підприємства.