Відповідно до чинного законодавства на організацію покладено обов’язок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повної безпеки ввіреного їм майна. Зі свого боку, працівники зобов’язані дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації та вживати заходів щодо запобігання збиткам. У разі неналежного виконання працівниками своїх посадових обов’язків та заподіяння компанії шкоди передбачено матеріальну відповідальність.
Зміст:
- Що таке відповідальність?
- Підстави наступу матеріальної відповідальності:
- порушення працівником покладених на нього трудових обов’язків
- нанесення прямої дійсної шкоди
- вина у діях чи бездіяльності працівника
- прямий причинний зв’язок між протиправною та винною дією або бездіяльністю працівника та збитком, який настав
- Коли матеріальна відповідальність не виникає
- Види матеріальної відповідальності
- Порядок відшкодування збитків за матеріальної відповідальності
Зміст
Що таке відповідальність?
Матеріальна відповідальність — це один із видів юридичної відповідальності, яка полягає у відшкодуванні майнової шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій у виконанні трудових обов’язків. Матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну підприємству, організації, установі, а також підприємства, установи, організації за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
У трудовому праві матеріальна відповідальність є обов’язок однієї сторони трудового договору, винної у заподіянні шкоди іншій стороні, відшкодувати його у розмірі та порядку, передбачених трудовим законодавством.
Матеріальна відповідальність поширюється усім співробітників незалежно від галузевої сфери діяльності та правової форми підприємства.
Підстави для настання матеріальної відповідальності
Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є (дані умови мають виконуватися одночасно):
- порушення працівником покладених на нього трудових обов’язків;
- нанесення прямої дійсної шкоди;
- вина у діях чи бездіяльності працівника;
- прямий причинний зв’язок між протиправною та винною дією або бездіяльністю працівника та збитком, який настав.
Порушення працівником покладених на нього трудових обов’язків
Порушення трудових обов’язків – це перша та основна умова для притягнення працівника до відповідальності. Але для притягнення працівника до матеріальної відповідальності за порушення трудових обов’язків такі обов’язки повинні бути прописані в посадовій інструкції, у колективному трудовому договорі (укладається між організацією та членами трудового колективу) або в індивідуальному трудовому договорі (укладається між організацією та працівником).
Нанесення прямої дійсної шкоди
Під прямим дійсним збитком, зокрема, слід мати на увазі втрату, погіршення чи зниження цінності майна, необхідність підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей чи провести зайві, тобто. виниклі внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові витрати.
Прикладом прямої дійсної шкоди є:
- недостача, втрата, знищення, пошкодження чи псування матеріальних цінностей;
- шкоду, заподіяну незаконним продажем товарів за зниженою ціною;
- витрати, що виникли через незаконні або необґрунтовані виплати (переплати);
- витрати, що виникли через зайві виплати на користь працівників;
- сплачені на користь контрагентів за цивільно-правовими договорами, державним або місцевим бюджетом, державними органами суми неустойки, фінансових санкцій, пені;
- виплати на користь інших суб’єктів у порядку відшкодування збитків, оскільки організація відповідає за збитки, заподіяні діями її працівників;
- нестягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачено у зв’язку з закінченням строку позовної давності;
- нестягнений з боржника збиток (за винятком тієї частини шкоди, яка відноситься до категорії неотриманого прибутку), якщо можливість її стягнення втрачено.
Вина у діях чи бездіяльності працівника
Обов’язковою умовою залучення працівника до матеріальної відповідальності є вина.
Вина працівника — це його психічне ставлення до досконалої дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у вигляді наміру чи необережності.
Прямий причинний зв’язок між протиправною та винною дією або бездіяльністю працівника та збитком, який настав
Причинний зв’язок між протиправною та винною дією або бездіяльністю працівника та майновою шкодою, що відбувся, має бути прямим (безпосереднім).
Прямий зв’язок – це такий зв’язок, при якому майнові збитки безпосередньо, з неминучістю випливають з дій або бездіяльності працівника.
У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з її дій чи бездіяльності.
Коли матеріальна відповідальність не виникає
Не може бути покладено матеріальну відповідальність на працівників за шкоду:
- який належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику;
- за неотримані підприємством прибутки;
- заподіяний працівником, який перебував у стані нагальної потреби.
Крайня необхідність — усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека за цих обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж запобігання збиткам.
Ризик вважається обґрунтованим, якщо:
- ціль не могла бути досягнута іншими, не ризикованими засобами;
- ризик відповідає значенню тієї мети, для досягнення якої він спрямований;
- можливість настання шкідливих наслідків є малоймовірною. При явному заподіянні збитків нормальний ризик відсутній;
- об’єктом ризику можуть виступати лише матеріальні цінності, а не життя та здоров’я людей;
- ризикувати мають право лише особи, які мають певну професійну підготовку та досвід.
Види матеріальної відповідальності
Залежно від суб’єктів виділяються такі види матеріальної ответственности:
- матеріальна відповідальність працівника;
- матеріальна відповідальність роботодавця;
Матеріальна відповідальність працівника настає за шкоду, заподіяну ним підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків.
Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником настає у випадках:
- заподіяння шкоди незаконним позбавленням її можливості працювати;
- заподіяння шкоди майну працівника;
- затримки виплати заробітної плати та інших виплат, які належать працівникові;
- заподіяння моральної шкоди працівникові.
Залежно від обсягу відшкодування завданих збитків виділяються такі види матеріальної відповідальності:
- обмежена матеріальна відповідальність;
- повна матеріальна ответственность.
Обмежену матеріальну відповідальність у розмірі завданих збитків у межах середнього місячного заробітку несуть:
- працівники – за псування або знищення за недбалістю матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в т.ч. при їх виготовленні. А також за псування або знищення за недбалістю інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові у користування;
- керівники підприємств та їх заступники, керівники структурних підрозділів на підприємствах, їх заступники, якщо збитки заподіяні зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку та зберігання матеріальних, грошових або культурних цінностей, неприйняттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, матеріальних, фінансових чи культурних цінностей.
Повна матеріальна відповідальність. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі за збитки, заподіяні з їхньої вини підприємству у випадках, коли:
- між працівником та підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей;
- майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
- збитки заподіяно діями працівника, що містять ознаки діянь, які переслідуються у кримінальному порядку;
- збитки завдано працівником, який був у нетверезому стані;
- шкода заподіяна недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику у користування;
- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у виконанні трудових обов’язків;
- збитки заподіяно не під час виконання трудових обов’язків;
- посадова особа, винна у незаконному звільненні чи переведенні працівника на іншу роботу;
- керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати (за умови, що Державний бюджет та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством).
Залежно від кількості винних осіб та способу розподілу між ними відповідальності виділяються такі види матеріальної відповідальності:
- індивідуальна матеріальна відповідальність;
- колективна матеріальна ответственность.
Індивідуальну матеріальну відповідальність несе окремо взятий працівник.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може наступити у разі спільного виконання працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, і коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника та укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність.
p align=”justify”> Колективна матеріальна відповідальність встановлюється власником за погодженням з профспілкою підприємства, а рішення роботодавця про встановлення колективної матеріальної відповідальності оформляється наказом по підприємству.
Порядок відшкодування збитків за матеріальної відповідальності
Відшкодування завданих збитків може здійснюватися як добровільно, так і примусово.
Добровільне відшкодування збитків – працівник погоджується з необхідністю відшкодувати збитки та самостійно (добровільно) відшкодовує його.
При добровільному відшкодуванні можливе розстрочення платежу (за погодженням сторін). Узгодження підлягає як сам факт розстрочення, так і конкретні суми та строки їх виплат.
Працівник подає роботодавцю письмове зобов’язання про відшкодування збитків із зазначенням термінів платежів та сум, що підлягають виплаті. У цьому випадку працівник пише заяву про те, що бажає добровільно відшкодувати збитки або шляхом внесення грошей до каси підприємства, або шляхом передачі майна, аналогічного недостатньому або пошкодженому. На підставі такої заяви видається наказ на підприємстві.
Примусове відшкодування збитків здійснюється згідно з розпорядженням роботодавця (якщо розмір шкоди не перевищує середньомісячного заробітку працівника) або в судовому порядку.
Працівник може оскаржити рішення роботодавця про стягнення збитків у судовому порядку.
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь провини працівника і ту конкретну обстановку, за якої завдано шкоди. Коли збитки стали наслідком як винного поведінки працівника, а й відсутності умов, які забезпечують збереження тих матеріальних цінностей, розмір відшкодування може бути відповідно зменшено.
Суд може зменшити розмір відшкодування збитків, заподіяних працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
