Глобалізація світової економіки (globalization of economies) – нова стадія інтернаціоналізації господарського життя. Загальноприйнятого визначення «глобалізація світової економіки» немає. Сучасна світова економіка характеризується все більшим переплетенням національних економік.
Інтернаціоналізація, що почалася наприкінці XIX – на початку XX ст., вступила у принципово нову стадію – формування єдиного світового світового господарства. У 1980–90-е роки склалося принципово новий міжнародний поділ праці, заснований як звичної спеціалізації за сферами і галузям виробництва (предметної спеціалізації), а й у випуску і постачання світовий ринок компонентів, вузлів, деталей. Суб’єкти господарювання стали спеціалізуватися на окремих стадіях технологічних процесів. Це і стало основою подальшого розвитку інтернаціоналізації. У ці ж роки стрімко вдосконалювалися засоби зв’язку та інформаційні мережі, на базі яких фінансова сфера отримала можливість перейти до нового ступеня глобалізації світової економіки та відомої самодостатності, що спричинило нові можливості в галузі інвестування та кредитування, а також можливості небачених за масштабами спекуляцій. Значимість національних кордонів різко зменшилася. Вважалися раніше зовнішніми чинники економічного розвитку стали як внутрішніми як для транснаціонального бізнесу, але й національного підприємництва. Це явище отримало назву інтерналізації.
Глобалізація світової економіки змушує країни передавати частину своїх функцій управління міжнародним організаціям, і насамперед Світової організації торгівлі, яка суттєво розширила свою діяльність і робить небачену раніше спробу уніфікації норм та правил міжнародної торгівлі товарами та послугами. В даний час вчені аналізують сутність та форми цього процесу, по-різному оцінюючи його масштаби, глибину та наслідки. Проте вже проявилися найважливіші риси глобальної економіки.
У функціональному плані у глобальній економіці виділяють:
- глобальну фінансову систему (яка поступово стає такою завдяки розвитку електронних засобів зв’язку та використанню комп’ютерних технологій);
- глобальну систему обміну результатами інтелектуальної діяльності (починаючи з традиційної торгівлі ліцензіями на використання технологій та закінчуючи комп’ютерними інформаційними мережами, об’єднаними в Інтернет);
- глобальну систему просування товарів та послуг (включаючи транспортування, зберігання, страхування, маркетинг, рекламу, організацію товарних потоків та інші необхідні операції).
Водночас не слід переоцінювати деякі напрямки глобалізації світової економіки. Так, міжнародне виробництво головним напрямом не стало. Здебільшого поки що глобальна товарна система спирається на результати національних виробництв. Очевидно, спеціалізація та кооперування розвиватимуться подібним чином і надалі, але правильніше говоритиме про міжнародний товар, виробленому однієї країни, але основі міжнародних чинників виробництва – капіталу, технологій, інформації, робочої сили в т.п. (Див., зокрема, Стратегічне партнерство).
Водночас глобалізація світової економіки не вирішила проблеми нерівномірного розвитку. Так, за даними Світового банку, середні доходи у 20 найбагатших країнах у 37 разів вищі, ніж у 20 найбідніших країнах, причому за останні 40 років цей розрив збільшився у 2 рази. Світовою спільнотою поставлені цілі міжнародного розвитку, що включають скорочення бідності, пов’язане з низькими доходами, та зменшення соціальної нерівності.
На світові потоки прямих іноземних інвестицій глобалізація світової економіки істотно поки що не вплинула. Дещо більшою мірою вона позначилася на портфельних інвестиціях. Залучення країн, що розвиваються, у процес глобалізації світової економіки відбувається на тлі зростання національної промисловості та урбанізації, що відволікає частину їх ресурсів від прямого використання на користь транснаціонального бізнесу. Загалом спостерігається навіть так зване «домашнє зрушення» у бік деякої переваги інвестицій у національну економіку з боку основних світових інвесторів.
Найбільш помітним є розширення спекулятивного руху капіталів, що багато в чому відіграє негативну роль, підриваючи стабільність світової економіки. Для вітчизняного бізнесу входження у світову економіку, що глобалізується, означає те, що при відкритості національної економіки залученими в міжнародне середовище виявилися всі виробники і продавці, незалежно від того, працюють вони на національний або іноземний ринок. Це позначилося і посиленні конкуренції, і необхідності дотримання міжнародних правил торгівлі, розрахунків тощо.
