Податкова регресія, податкова дегресія, регресивне оподаткування (regressive taxation) – метод, використовуваний у оподаткуванні, у якому тяжкість податкових вилучень обернено пропорційна доходу. Зі зростанням податкової бази відбувається скорочення обсягу ставки податку, тобто. що менше дохід, то важчий податок для платника.
Регресивне оподаткування — податки, середня ставка яких знижується зі збільшенням оподатковуваної величини. Це означає, що зі збільшенням доходів економічного агента, ставка падає, і навпаки, зростає, якщо дохід зменшується.
Як правило, при регресивному оподаткуванні, доходи діляться на частини, кожна з яких оподатковується за своєю ставкою, тобто знижені ставки діють не для об’єкта оподаткування, а для його частини, яка перевищує попередню. Наприклад, податки, що стягуються у формі фіксованого відсотка на витрати, такі як ПДВ, або прямі фіксовані податки, наприклад, подушний податок (poll tax) або ліцензійний збір за телевізори у Великобританії, є регресивними за своїм кінцевим результатом.
Податкова регресія характерна головним чином для непрямих податків, зокрема, податку додану вартість, акцизів, мит. В економічному сенсі ці податки є надбавкою до ціни товару, і його покупці сплачують однакову суму податку, проте частка даних податків у доходах платників податків зменшується зі зростанням доходу. Регресивний характер носять прямі реальні податки, які у багатьох країнах.
Податкова регресія має місце, коли розмір податку зафіксовано над відсотках від доходу, а твердій сумі.
