Оборотні документи — документи, які фіксують права майнового характеру та мають здатність вільно звертатися (переходити з рук до рук) у процесі купівлі-продажу, застави та інших ринкових операцій.
Оборотні документи – група грошових документів, передача прав за якими іншій особі проводиться або простим врученням, або врученням, доповненим індосаментом (передаточним написом на документі), без оформлення договору про відступлення вимоги за зобов’язанням тій особі, якій передається документ. До оборотних документів відносять векселі, чеки, депозитні сертифікати, пред’явницькі акції та облігації, казначейські векселі.
У різних системах права такі документи називаються по-різному. У романо-німецькій системі – це цінні папери (фр. titres credit або titres negociables, нім. – Wertpapieren), в англо-американській – оборотні документи (negotiable instruments).
У всіх країнах світу цей інститут права існує з XVIII ст. Використання цінних паперів та оборотних документів прискорює оборот різного роду грошових вимог, пов’язаних з кредитними та іншими операціями, а також товарний оборот, оскільки перебувають у процесі транспортування або зберігання товари стають об’єктами різного роду угод (купівлі-продажу, застави та ін.) -розпорядчим документам.
Оборотні документи в Англії та США характеризуються полегшеним порядком передачі прав та незалежністю права належного власника документа від права його попередника. Правовий режим оборотних документів визначається нормативними актами та торговими звичаями. В Англії до таких нормативних актів належить закон про векселі 1882, що регулює найбільш характерні види оборотних документів (прості та переказні векселі, чеки); у США — розділи 3, 7 та 8 Єдиного торгового кодексу, який розрізняє 3 види оборотних документів:
- торгові папери (простий та переказний вексель, чек, депозитний сертифікат);
- інвестиційні цінні папери (акції та облігації);
- товарно-розпорядчі документи (складські свідоцтва, коносаменти, делівері-ордер).
Широке використання оборотних документів у сучасній діловій практиці пояснюється спрощеним порядком передачі втілених у них майнових прав та незалежністю прав сумлінного власника від прав попередніх власників.
