Зобов’язання (Liability) – ресурси банку, які класифікують як заборгованість банку, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів банку, що втілюють економічні вигоди.
Зобов’язання — відносини, що випливають з договору або цивільного законодавства, полягають у тому, що одна з договірних сторін зобов’язана вчинити певні дії на користь іншої сторони або утриматися від небажаних для неї дій.
Найчастіше зобов’язання поширюються повернення боргу, виконання робіт і послуг, передачу майнових цінностей, охорону власності, виплату коштів, постачання товарів.
Фінансові зобов’язання стосуються взаємовідносин боржника та кредитора та визначають обов’язок сплати певних коштів у встановлений термін. Підприємство може бути зобов’язання до отримання (дебіторська заборгованість) та зобов’язання до погашення (кредиторська заборгованість).
У теорії та практиці страхування зобов’язання – конкретний обов’язок, частіше сукупність взаємопов’язаних обов’язків, що приймаються однією з сторін (страховик або страхувальник) по відношенню до іншої сторони і закріплені в письмовому договорі страхування (задовольняється страховим полісом). Так, страховик зобов’язаний зробити оцінку ризику, обчислити страхову премію, забезпечити виплату страхової суми або страхового відшкодування за зустрічне задоволення; страхувальник, у свою чергу, зобов’язаний надати страховику максимально можливу та достовірну інформацію про ситуацію ризику, сплатити страхову премію, терміново інформувати страховика про настання страхового випадку (реалізацію ризику). Зобов’язання може мати короткостроковий і довгостроковий характер, що, зазвичай, обумовлено терміном дії укладеного договору страхування.
Зобов’язання завжди мають певний суб’єктивний склад, динамічність, наказовість змісту, цілеспрямованість, конкретність, санкціонованість.
Зобов’язання виникають із договорів, актів планування, актів, що фіксують заподіяння шкоди, інших адміністративних актів, односторонніх правочинів. Залежно від змісту прав та обов’язків сторін розрізняють зобов’язання, спрямовані на відчуження, передачу майна, надання у користування майна, надання послуг, а також охорону власності або інших майнових та особистих немайнових прав, у тому числі права на наукову та технічну творчість, права на авторське ім’я, авторського права на винахід, відкриття та ін.
Зобов’язання припиняються або виконанням договору, або угодою сторін про заміну умов договору, або неможливістю виконання, якщо неможливість викликана обставинами, за які ця сторона не відповідає, зокрема, обставинами непереборної сили. Зобов’язання між сторонами підлягають припиненню чи зміні внаслідок зміни випущених вищестоящими організаціями актів управління та планування народним господарством, а також умов договорів, на яких ці зобов’язання ґрунтуються. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, якщо така не передбачена законодавчим актом або умовами договору.
Зобов’язання — сума грошей, яка має бути сплачена на певну дату у майбутньому. Розмір та дата оплати більшості зобов’язань відомі. До зобов’язань відносять довгострокові позики, банківські овердрафти та борги постачальникам.
Зобов’язання поділяються на поточні та довгострокові. Поточні зобов’язання мають бути оплачені протягом року з дати складання балансу, в якому вони відображені. До розрахунку ліквідності включається загальна сума поточних зобов’язань; чисті поточні активи — це різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями.
Зобов’язання оцінюються за сумою, яка, як очікують, має бути сплачена на дату погашення зобов’язання. У деяких випадках суми, які не цілком зрозумілі, будуть включені до розряду зобов’язань та оцінені за найкращою доступною оцінкою.
Принцип консерватизму передбачає, що суми, які можуть бути зобов’язаннями, слід так і враховувати. Статті, в повному обсязі характеристики яких відповідають цьому визначенню, називають умовними зобов’язаннями.
(Див. Банківський вклад (депозит), Термінові зобов’язання банку, Субординований капітал, Фінансове зобов’язання).
